«Гігієна для валторністів» (2003); твори В. Г. Пилипчака також записані у Фонд українського радіо. За час плідної мистецької діяльності Василь Пилипчак нагороджений низкою відзнак: грамотою Міністерства закордонних справ Японії за багаторічну співпрацю у розвитку українсько-японських зв’язків у галузі культури (2017), медаллю Міжнародної академії рейтингових технологій і соціології «Золота Фортуна» на честь 150-ї річниці Національного академічного театру опери та балету України імені Т. Г. Шевченка (2017). Для митця першочерговою є справа збереження історичної пам’яті, вшанування та увічнення імен видатних діячів культури, чому присвячена його громадська й спонсорська діяльність. У 2008 р. організував проведення І конкурсу валторністів ім. В. М. Бабенка. У 2014 р. відшукав хату, де народився відомий поет Володимир Свідзинський (с. Маянів Тиврівського району Вінницької області), викупив її у власників і передав на утримання місцевій багатодітній сім’ї. Також композитор власним коштом установив на обійсті пам’ятник Володимиру Свідзинському (2014). На вірші поета Василь Пилипчак написав симфонію та цикл «Музичних новел». У 2016 р. разом з американським поетом, письменником, драматургом, волонтером Волтером Орр Скоттом, що живе в м. Жмеринка, організували в м. Тиврів Вінницької області Перший юнацький відкритий літературний конкурс імені Володимира Свідзинського. Василь Пилипчак та японський флейтист і диригент Уено Такасі є засновниками українсько-японського Міжнародного музичного фестивалю «Цвітень». Саме завдяки їхній міцній дружбі, українці можуть насолоджуватися музикою та майстерністю японських митців, обмінюватися досвідом. У рамках XXII міжнародного фестивалю «Київ Музик Фест» у 2011 р. була проведена акція «Україна — Японія: “Молитва цикад”», приурочена трагічним подіям, що сталися на АЕС у Фукусімі та Чорнобилі. Автором ідеї був Уено Такасі. Після японської трагедії в нього виникла думка написати «Молитву», присвячену цим двом жахливим подіям, яку він запропонував втілити у життя Василю Пилипчаку. Для українського митця це виявилося вирішальною подією в творчості. Після довгих творчих пошуків він написав білий вірш, який і став ключем до камерної симфонії під назвою «Семі но оінорі — молитва цикад». Вперше симфонія була виконана 29 вересня 2011 р. Президентським оркестром Збройних сил України під орудою Уено Такасі. Як спонсор Василь Григорович спільно з видавництвом «Discursus» взяв участь у виданні поетичної збірки Наталі Ткачик «Наскрізь» (2014) та збірника статей про творчість Володимира Свідзинського «Незаймані слова» (2018). У сімейному житті Василь Пилипчак також чудово реалізувався: має двох доньок — Олесю та Іванну, сина — Юлія, онуків — Ярославу, Лізу, Марію-Літицію, Ігоря, Богдана, Матія, правнучку — Поліну. Творчість натури та глибоке відчуття музики проявилися сповна й у нащадків. Син Юлій, як і батько, працює у симфонічному оркестрі Національної опери України солістом-концертмейстером (з 2016 р.); донька Іванна — флейтистка, працює в симфонічному оркестрі Мюнхенського радіо; онука Ярослава — концертуюча солістка-арфістка. У найближчих планах Василя Пилипчака — проведення у Львові світової прем’єри своєї камерної симфонії № 3 «Сповідь про молитву». Святкування сторіччя з дня народження Валентина Миколайовича Бабенка, Великого вчителя українських валторністів; видання цікавих і визначних книг та музичних партитур.
