Учений, винахідник, лікар вищої категорії А.Л. Косаковський присвятив життя лікувальній справі, спеціалізуючись на оториноларингології. Серед його напрацювань — вагомі теоретичні праці, а також патенти на винаходи та корисні моделі, відомі у світі. Народився 8 жовтня 1952 р. в с. Нетреба на Рівнен­щині. У 1975 р. закінчив Чернівецький медичний інститут і здобув кваліфікацію отоларинголога. Розпочав ­професійну діяльність лікарем­-інтерном ЛОР-відділення Рівненської обласної лікарні. Протягом 1976–1980 рр. працював лікарем­-отоларингологом Володимирецької ЦРЛ Рівненської області, а далі навчався в клінічній ординатурі (1980–1982), а з 1982 до 1985 рр. — в аспірантурі на кафедрі оториноларингології Київського інституту удосконалення лікарів МОЗ СРСР. У 1985 р. захистив кандидатську, а в 1994 р. — докторську дисер­тацію. Починаючи з 1995 р., Анатолій Лук’янович обіймав посаду доцента кафедри дитячої оториноларингології Київського інституту удосконалення лікарів, а за рік — професора кафедри дитячої оториноларингології Київ­ської медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шу­пи­ка. З 2002 р. завідує кафедрою дитячої оториноларингології, аудіології та фоніатрії цього закладу. Крім того, у період із 1998 до 2016 рр. був проректором із міжнародних зв’язків та науково­педагогічної роботи з іноземними громадянами. У 2005–2017 рр. працював головним дитячим отоларингологом МОЗ України. За час наукової діяльності опублікував понад 600 робіт у вітчизняних, і закордонних виданнях, зокрема 5 підручників, 2 атласи, 16 монографій, 42 посібники. Має 76 патентів на винаходи та корисні моделі, 9 свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір і 155 рацпропозицій. Серед його основних розробок — проблеми патології середнього та внутрішнього вуха, гострі й хронічні стенози гортані та шийного відділу трахеї в дітей, ринологія, фізіотерапія, розроблення нових отоларингологічних інструментів і нових методів діагностики й лікування ЛОР-­захворювань. Професор А.Л. Косаковський є почесним членом консультативної ради Міжнародного біографічного центру та членом ради наукових консультантів Американського біографічного інституту, членом Європейської асоціації медичної освіти й Нью-­Йоркської академії наук. У 1984 р. Анатолію Лук’яновичу було присвоєно звання «Кращий молодий раціоналізатор м. Києва», також він удостоєний нагрудного знака «Відмінник винахідництва та раціоналізації 1990 року». У 1995 р. відзначений званням «Кращий винахідник м. Києва». Нагороджений Грамотою Верховної Ради України, почесними грамотами МОЗ України та МНС, президії АМН України, медаллю Комітету Верховної Ради Украї­ни з питань охорони здоров’я. Має подяки президії НАН України, ректора НМАПО імені П.?Л. Шупика та інші. Нагороджений орденами Шевальє (Бельгія), Офіцера (Бельгія), Командора (Бельгія), Миколи Пирогова (Німеччина).