Вадим Васильович Корнюшин — добре відомий в Україні та визнаний світовою науковою спільнотою український учений-паразитолог. Основними напрямами його наукової діяльності є вивчення видової різноманітності цестод — паразитів диких і свійських тварин, а також людини, їх систематики й еволюції, особливостей їхньої біології, життєвих циклів та циркуляції в екосистемах, популяційної екології цих паразитів, взаємин у системі паразит—хазяїн й стосунків з іншими гельмінтами в інфраугрупованнях, патогенного впливу на хазяїв, поширення зоонозів та природноосередкових хвороб людей і тварин, а також з’ясування особливостей формування локальних та регіональних фаун гельмінтів певних груп тварин, зокрема видів-вселенців й інтродуцентів. Народився майбутній учений 8 липня 1937 р. в Києві в багатодітній родині. Батько, Василь Дем’янович, загинув у 1943 р. в окупованому Києві. Мати, Любов Романівна, померла в 1949 р. Опікуном дванадцятирічного хлопця став старший брат Леонід, на той час доцент Львівського політехнічного інституту довелося переїхати з Києва до Львова. Тут він закінчив семирічку в 1951 р. та Львівський зооветеринарний технікум у 1955 р. із червоним дипломом. Це дало йому змогу повернутися до рідного Києва, стати студентом Київського ветеринарного інституту та оселитися в студентському гуртожитку. Так почалося самостійне життя. Після закінчення в 1960 р. ветеринарного факультету Української академії сільськогосподарських наук — до складу цього вишу ветеринарний інститут увійшов у 1956 р. — Вадим Васильович рік пропрацював ветлікарем у племзаводі «Степок» Харківської області. У 1961 р. він повернувся до Києва й одружився з Вірою Власівною Гальченко, із якою був знайомий ще зі школи. Разом вони прожили 55 років. У 1962 р. в них народився син Олексій, який передчасно пішов із життя у 2004 р. У тому ж 1961 р. Вадим Васильович зарахований на посаду старшого лаборанта відділу гельмінтології Інституту зоології АН України. З того часу він пройшов усі кар’єрні сходинки до завідувача відділу паразитології. Відлік його наукового стажу розпочався в 1962 р. з аспірантури під керівництвом видатного українського паразитолога академіка АН України О.П. Маркевича. Тоді у відділі паразитології створили групу молодих талановитих учених задля комплексного вивчення паразитів птахів України. У тісній співпраці з орнітологами Інституту зоології організували численні експедиції до Північного Причорномор’я, Полісся, Карпат та інших регіонів України. Це дало змогу зібрати величезну колекцію гельмінтів птахів, найбільшу в Центральній та Східній Європі. Інвентаризацію фауни цестод хребетних України в цілому можна вважати завершеною. Кандидатську дисертацію на тему «Цестоди водо­плавних і болотних птахів північно-західного При­чорно­мор’я» Вадим Васильович успішно захистив у 1967 р. й одразу очолив неструктурну лабораторію гельмінтології, створену у відділі паразитології. Одночасно почав читати курс лекцій з основ паразитології та вести спецкурс із гельмінтології для студентів біофаку Київського університету. Відтоді він приділяє велику увагу підготовці наукових кадрів, дбає про поповнення колективу здібною молоддю. Пізніше в 1997–2014 рр. викладав курс із паразитології студентам-біологам Міжнародного Соломонового Університету. Після захисту докторської дисертації «Цестоди птахів півдня Східної Європи» в 1992 р. він керував підготовкою кандидатських дисертацій аспірантів та здобувачів, консультував докторантів.



Загалом його учні захистили шість кандидатських та одну докторську дисертацію. Найуспішнішим серед учнів Вадима Васильовича був його син Олексій, визнаний у світі малаколог, фахівець із фауни, систематики та філогенії сфериїд, дрібних прісноводних двостолкових молюсків. Його науковий доробок — понад 120 публікацій, зокрема ґрунтовні статті в провідних міжнародних та українських фахових журналах, більше ніж десять узагальнювальних монографічних видань, а також навчально-методичних посібників. Серед них — праці «Двустворчатые моллюски надсемейства Pisidioidea Палеарктики» (1996) та розділи в таких виданнях, як «Biodiversitat und Naturausstattung im Himalaya» (в співавторстві, Erfurt, 2003) та «Balkan Biodiversity Pattern and Process in the European. Hotspot» (у співавторстві, Dordrecht, 2004). В.В. Корнюшин зробив вагомий внесок у систематику цестод, описав кілька десятків нових видів, десятки нових родів, родин та вищих таксонів, докорінно переглянув систему п’яти родин. Про світове визнання серед колег-цестодологів свідчить участь у таких міжнародних програмах, як «Fauna Europea Database (Cestoda)» та «Globale Cestoda Database», запрошення на симпозіуми із систематики цестод та участь у підготовці визначника світової фауни цестод «Keys to the Cestode Parasites of Vertebrates» (1994, Велика Британія). Науковий доробок В.В. Корнюшина становить майже 300 публікацій. Це статті у вітчизняних і закордонних фахових журналах та індивідуальні й колективні монографічні зведення, визначники та підручники. Головні наукові публікації вченого — «Давенео­идеи, Биутериноидеи, Парутериноидеи. Фауна Украины» (том 3, 1989) та розділи у виданнях: «Определитель паразитов позвоночных Черного и Азовcкого морей. Паразитические безпозвоночные рыб, рыбоядных птиц и морских млекопитающих» (у співавторстві, 1975), «Фауна, таксономия и екология на хелминти по птици» (у співавторстві, 1984), «Helminths of Fish-Eating Birds of the Palearctic Region. 2. Cestoda and Acanthocephala» (в співавторстві, 1985), «Колониальные гидрофильные птицы Юга Украины. Ржанкообразные» (в співавторстві, 1988), «Keys to the Cestode Parasites of Vertebrates» (у співавторстві, 1994), «Академік Олександр Прокопович Маркевич. Життя і діяльність» (у співавторстві, 1999), «Бранта: Сб. тр. Азово-Черноморской орнитологической станции» (в співавторстві, 2004), передмова до українського видання в книзі «Загальна паразитологія» (2006), «Большой баклан (Phalacrocorax carbo) в Украине: численность, территориальное распределение и их изменения» (в співавторстві, 2016), а також підручники: «Паразитологія: Конспект лекцій», 2011, «Загальна паразитологія» (в співавторстві, 2017). Широка загальна й фахова ерудиція, ґрунтовна обізнаність із проблемами ветеринарної і медичної паразитології стали основою високого авторитету В.В. Корнюшина серед паразитологів-практиків. Він зробив вагомий внесок в організацію роботи Українського ­наукового товариства паразитологів, яке об’єднує представників паразитологічної науки й практики, багато років був ученим секретарем, із 1999 р. — віцепрезидент цього товариства. Визнанням заслуг Вадима Васильовича Корнюшина перед українською наукою та його вагомого внеску в розвиток паразитології стало відзначення науковою премією НАН України імені І.І. Шмальгаузена (1995), медаллю АН СРСР «З нагоди 100-річчя з дня народження академіка К.І. Скрябіна» (1978), стипендією Дж. Сороса (1993–1994), відзнакою НАН України «За підготовку наукової зміни» (2010), а також державними нагородами: медалями «Ветеран праці» (1987), «1500-річчя Києва» (1989), Почесною грамотою Верховної Ради України (2005), званням «Заслужений діяч науки і техніки» (2013) та Державною стипендією визначним діячам науки України (з 2012 р. — дотепер). Сьогодні Вадим Васильович Корнюшин успішно працює в рідному Інституті зоології, бере участь у наукових дослідженнях разом з учнями, виїздить на паразитологічні конференції, в Україні та за її межами. За останні п’ять років видав 35 публікацій, серед яких дві колективні монографії та підручник для університетів «Загальна паразитологія». Поруч онуки та правнуки. Життєве кредо: «Робота триває — триває і життя».