Як митець Богдан Губаль творить у царині декоративного мистецтва, дизайну інтер’єру, акварелі, пастелі та графічного дизайну. Його твори поповнюють приватні колекції та експозиції багатьох музеїв різних країн світу. Народився 18 січня 1952 р. у с. Хащовані Сколівського району Львівської області. У 1971 р. закінчив відділення художньої кераміки Львівського училища прикладного мистецтва імені І. Труша (основні викладачі — Т. М. Драган, С. І. Костирко). Із 1973 до 1978 рр. навчався у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва (нині — Львівська академія мистецтв), де мав наставників — М. В. Курилича, В. А. Овсійчука, М. Д. Вендзиловича, М. І. Яціва. Дипломна робота «Проект Татарського академічного театру імені Г. Камала» удостоєна премії та золотої медалі на Всесоюзній виставці студентських робіт у Ленінграді та Києві. Автор раціоналізаторських винаходів у сфері дизайну інтер’єру, меблів та розпису тканини — 24 авторських прав і патентів. Із 1979 р. Б. І. Губаль — активний учасник обласних, зональних, республіканських, усесоюзних та міжнародних виставок, автор понад 50 персональних виставок у різних містах Украї­ни й за кордоном. Його творчість відзначено в альбомі «200 імен. Декоративне мистецтво кінця ХХ століття». Із 1990 р. — член Національної спілки художників України, а з 2002 р. — акредитований член Української академії архітектури. Із 2015 р. — професор кафедри дизайну і теорії мистецтва. Його творчі здобутки відзначені багатьма преміями: імені Василя Стефаника, імені Івана Вагилевича, імені Ярослава Лукавецького та імені Іллі Рєпіна. У 2007 р. нагороджений медаллю «За подвижництво в культурі Прикарпаття». Сьогодні твори Богдана Губаля зберігаються в музеях Івано-Франківська, Казані, Львова, Хмельницького, Дрогобича, Рівного, Перея­слав-Хмельницького, Полтави, Києва, Харкова, Вінніпега, Торонто; у приватних колекціях Німеччини, Австралії, Австрії, Великої Британії, Ізраїлю, Канади, Татарстану, Південної Кореї, Польщі, Росії, США, Хорватії, Чехії, Угорщини, Фінляндії, Франції, Творче кредо митця: «Вічний рух й одна мить».