Народився 2 листопада 1954 року в м. Рівному. У 1972–1977 роках навчався на машинобудівному факультеті Вінницького політехнічного інституту, де отримав диплом інженера-механіка. Аспірантуру закінчив за спеціальністю «Екологічна безпека» у Дніпропетровському національному гірничому університеті. Трудову діяльність розпочав 1968 року колгоспником у с. Ометинці Немирівського району Вінницької області. Після закінчення інституту працював помічником майстра механічного цеху на Дніпровському машинобудівному заводі. У 1978–1979 роках відбував строкову службу у Радянській армії в радіотехнічних військах. Занесений до Книги пошани Ленінградського військового округу. Після демобілізації повернувся на завод, де трудився майстром, начальником планово-диспетчерської служби. У 1981–1982 роках — старший економіст, головний інженер, заступник генерального директора — директор головного підприємства об’єднання «Дніпропетровськвторресурси». З 1982 року обіймав посади начальника цеху та заступника начальника Дніпропетровського міжобласного виробничо-заготівельного управління «Вторкольормет». З 1993 по 1995 рр. навчався та проходив стажування у США, Англії, Японії. У період 1995–2003 років очолював правління ВАТ «Південно-Східне регіональне виробничо-заготівельне об’єднання «Кольормет». Від 2000 року — президент Асоціації українських підприємств вторинних металів «Втормет», яка об’єднує більше 100 підприємств України. З 2007 року керує Громадським рухом України «За право громадян на екологічну безпеку».

Володимир Гончаренко є визнаним в Україні фахівцем у галузі поводження з вторинними металами та небезпечними відходами. Має понад 30 наукових праць, автор 10 патентів на винаходи. Веде активну громадську роботу щодо захисту навколишнього природного середовища, прав і соціального захисту громадян України. Дійсний член Академії інженерних наук України, Міжнародної Академії наук екології безпеки людини та природи (Росія), Міжнародної Академії науки, освіти, індустрії та мистецтва (США), член-кореспондент Міжнародної кадрової академії. Нагороджений Почесною грамотою з відзнакою Кабінету Міністрів України, відзнакою Дніпропетровської облдержадміністрації «За розвиток регіону», відзнакою Академії інженерних наук України за визначний внесок у розвиток інженерної справи, орденом Пошани та золотою зіркою «За ефективне управління», орденами «Святого рівноапостольного князя Володимира» ІІІ ступеня, «За патріотизм» ІІ ступеня, святого Дмитра Солунського ІV ступеня, «Козацької Слави» ІІ ступеня. Завжди поруч із Володимиром Івановичем три найважливіші в його житті жінки — дружина Лариса Олексіївна, дочка Яна та онука Настя.