Степан Дністрян народився 9 квітня 1948 р. в Карпатах на Бойківщині. У 1976 р. закінчив Львівський державний медичний інститут (нині — Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького). На Галичині й розпочав свій трудовий шлях. Спочатку працював лікарем, а згодом головним державним санітарним лікарем Бучацького району Тернопільської області, головним санітарним лікарем Тернополя і Тернопільської області.

Після реформування санітарно-епідеміологічної служби став директором ДУ «Тернопільський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України». Нині працює завідувачем відділу ДУ «Тернопільський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров’я України».
Служіння народові для Степана Семеновича завжди стоїть на першому місці. Як лікар він рятує життя, а як справжній патріот докладає багато зусиль для збереження й популяризації традицій батьківської землі. Упродовж 20 років він очолює Громадську організацію «Тернопільське обласне товариство «Бой­ків­щина». У 2004 р. домігся від­криття в м. Тернопіль світлиці-музею бойківської культури. Двічі, у 2012 й 2021 рр., ініціював і провів у м. Тернопіль фестиваль бойківської культури. Про батьківщину написав і видав книжку «Я починаюсь з отчої землі». Увійшов у словник видатних персоналій Бойківщини «Бойківське сузір’я» (авторка Н. Кляш­торна).
За вагомий особистий внесок у розвиток профілактичної медицини, багаторічну сумлінну працю на ниві охорони здоров’я населення, плідну громадську і просвітницьку діяльність на благо України Степанові Семеновичу Дністряну присвоєно почесне звання «Заслужений працівник охорони здоров’я України». Нагороджений почесними грамотами й подяками Міністерства охорони здоров’я України. У 2012 р. удостоєний відзнаки голови Тернопільської ОДА «Честь і слава Тернопільщини» та подяки міністра культури України за відродження й популяризацію української етнічної культури бойків — мешканців Карпат. У 2008 р. у межах всеукраїнського рейтингу «Служіння заради здоров’я» редколегією журналу «СЕС. Профілактична медицина» нагороджений золотим знаком «Заради справи, а не слави». У 1999 р. він був визнаний на Тернопіллі «Людиною року», а в 2011 р. обласною газетою «Номер один» — «Персоною року 2011».
Найбільша цінність і багатство Степана Семеновича — родина. Із дружиною Валентиною Іванівною виховали 2 дітей — Олександра й Наталію, котрі подарували дідусеві й бабусі 5 внуків. Станіслав, Максим, Олександр і Юлія — студенти. Найменшого Степана назвали на честь дідуся, нині він навчається у школі. Дітям і онукам Степан Семенович передав своє найголовніше знання: «Завжди пам’ятаймо, хто ми, чиїх батьків ми діти, і де наше коріння».