Анатолій Павлович Зіньковський — відомий учений у галузі механіки деформівного тіла й динаміки та міцності машин. Він зробив значний внесок у розвиток вітчизняної науки з вивчення коливань складних механічних систем із порушеною симетрією, здійснивши комплекс оригінальних теоретичних і розрахунково-експериментальних досліджень. Народився 10 серпня 1949 р. в м. Дергачі Харківської області в робітничій сім’ї. У 1966 р. вступив на інженерно-фізичний факультет Харківського політехнічного інституту, який закінчив у 1972 р. за спеціальністю «Динаміка та міцність машин», здобувши кваліфікацію інженера-механіка-дослідника. З 1973 р. працює в Інституті проблем міцності імені Г.С. Писаренка НАН України, де у 2000 р. очолив відділ коливань у роторних системах, а з 2006 р. обій­має посаду завідувача відділу коливань та вібраційної надійності. У 2015 р. його призначено заступником директора Інституту з наукової роботи. У 2002–2011 рр. працював за сумісництвом професором кафедри механіки Національного авіаційного університету. ­Захистив докторську дисертацію в 1996 р., а у 2008 р. йому присвоєно вчене звання професора. Анатолій Павлович — учень академіка НАН України В.В. Матвєєва та продовжувач наукових досліджень у галузі коливань неконсервативних механічних систем, започаткованих академіком НАН України Г.С. Писаренком. Результати його роботи широко використовують провідні підприємства України в галузі авіаційного газотурбобудування — ДП ЗМКБ «Прогрес» імені академіка О.Г. Івченка та ПАТ «Мотор Січ». У доробку професора налічується понад 250 друкованих праць, більшість із яких опублікована в провідних наукових виданнях України та світу, зокрема й тих, що внесені до наукометричних баз Scopus та Web of Sciences. А.П. Зіньковський проводить велику науково-організаційну роботу, бере активну участь у підготовці наукових кадрів. Він є членом бюро відділення механіки та заступником голови — ученим секретарем наукової ради з проблем механіки деформівного твердого тіла НАН України, Національного комітету України з теоретичної та прикладної механіки, редколегій на­уково-технічних журналів «Проблеми міцності», «­Вісник двигунобудування» та інших. Також є незмінним організатором міжнародних науково-технічних конференцій «Проблеми динаміки та міцності в турбомашинобудуванні». Є головою спеціалізованої вченої ради. Під його керівництвом і за консультацією підготовлено одного доктора та 12 кандидатів наук. За вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної науки, зміцнення науково-технічного потенціалу Української держави, багаторічну плідну працю присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України» (2018). Відзначений Почесною грамотою Верховної Ради України «За особливі заслуги перед Українським народом» (2016), а також нагороджений відзнаками НАН України «За професійні здобутки» (1999) та «За наукові досягнення» (2018), премією імені С.П. Тимошенка НАН України. Усі ці роки головною підтримкою Анатолія Павловича є родина. Разом із дружиною, Світланою Вікторівною, вони виховали доньку Ольгу, котра нині працює головним спеціалістом у Національному банку України. Радіють двом онукам: Марія працює в рекламній компанії, а Данило — студент НТУУ «Київський політехнічний інститут імені І. Сікорського». У житті для Анатолія Павловича важливо дотримуватися материного заповіту: «Роби людям добро, не чекаючи вдячності».