Народився 27 січня 1928 р. у с. Губарівка Харківської області. У 1947 р. закінчив із золотою медаллю Богодухівську середню школу і вступив на геологічний факультет Харківського державного університету, який закінчив з відзнакою у 1952 р. Потім аспірантура, захист кандидатської дисертації (1956), асистент (1956), доцент кафедри мінералогії і петрографії (1957—1964), старший науковий співробітник (1964—1966), захист докторської дисертації «Мінералогія і геохімія діагенезу вугленосних відкладів Донецького басейну» (1966), яка була надрукована як 2-томна монографія (1970, 1971), доцент (1966—1967), професор (1967—1968), завідувач кафедри мінералогії та петрографії (1968—1986), завідувач об’єднаної кафедри мінералогії, петрографії та корисних копалин (1986—2003). З 1950-х рр. П.В. Зарицький розвиває новий літолого-геохімічний напрямок дослідження осадових порід та пов’язаних з ними корисних копалин на базі вивчення конкрецій. В 1979 р. на ІХ Міжнародному конгресі в США обґрунтував створення нової міждисциплінарної галузі природознавства — конкреціології. За ініціативи та під його керівництвом були проведені п’ять Всесоюзних наукових конференцій «Конкреції та конкреційний аналіз» у Ленінграді (1970, 1976, 1986), Харкові (1973), Тюмені (1983). Наукові інтереси П.В. Заріцького стосуються мінералогії, геохімії і літології осадових порід, геохімії літогенезу, геохімії техногенезу, геохімії довкілля. Він автор понад 750 публікацій, з них понад 250 закордоном. Виступав з численними доповідями на міжнародних конгресах і симпозіумах, зокрема на конгресах з геології і стратиграфії карбону: VI (Великобританія, 1967), VII (ФРН, 1971), VIII (Москва, 1975), ІХ (США, 1979, дві доповіді), Х (Іспанія, 1983, три доповіді) та багатьох інших наукових форумах Польщі, Югославії, Італії, Франції, Китаю, Канади. П.В. Заріцький першим у колишньому СРСР розпочав вивчення унікальних міжвугільних мінеральних прошарків — тонштейнів Донбасу і Сілезького басейну в Польщі для вирішення наукових і практичних проблем вугільної геології і літології, став ініціатором і співголовою від СРСР оргкомітету І Міжнародного колоквіуму з проблеми тонштейнів (Чехословаччина, 1977). За його ініціативи у 1987 р. вперше в Україні в ХНУ ім. В.Н. Каразіна відкрита підготовка магістрів зі спеціалізації «Літологія». Член ради «Нафта і газ України» МОНУ, член ради Українського мінералогічного товариства, голова його Харківського відділення, член бюро та голова секції «Мінеральні ресурси регіону» Північно-Східного наукового центру НАН і МОН України, член Вищої атестаційної комісії СРСР (1968–1980 рр.) та України (1993–1999 рр.) член Літологічного комітету НАНУ та голова Харківського відділення та ін. Член редколегій видань: «Записки Українського мінералогічного товариства», «Українська мінералогічна енциклопедія», голова редакційної ради збірника «Земля—Космос. Творча спадщина Ю.В. Кондратюка (О.І. Шаргея)» (Харків, 1997) та ін. Науково-педагогічні здобутки П.В. Заріцького високо оцінено державою та геологічною громадськістю. Нагороджений численними медалями і почесними грамотами, дипломами та ін.