Відомий вчений у галузі систем трубопровідного пневмотранспорту, геотехнологій, тепло-енергетики, ракетно-космічного комплексу – Волошин Олексій Іванович – народився 19 травня 1951 року в м. Новочеркаську Ростовської області (Російська Федерація). У 1968 році став студентом Гірничого інституту м. Дніпропетровська, а в 1973 році отримав диплом з відзнакою за спеціальністю «Гірничі машини та комплекси» і почав працювати в Інституті геотехнічної механіки ім. М.С. Полякова НАН України, в якому і працює вже майже 40 років. Був кращим молодим винахідником України. У 1980 році він став кандидатом технічних наук, а у 1990 році – доктором технічних наук. У 2006 році Олексій Іванович отримав звання професора і у тому ж році став членом-кореспондентом Національної академії наук України за спеціальністю «Механіка рідин і газів». З 1993 року академік Транспортної академії України. Він є генеральним директором Інституту стратегічних технологій, основ­ним напрямком якого є розробка та створення нових космічних технологій, призначених для реального освоєння ресурсів Сонячної системи. Олексій Іванович очолює науково-інженерний центр «Екологія-Геос» Українського відділення міжнародного центру наукової культури «Все­світня лабораторія», яку було засновано у 1986 році, метою якої є об’єднання вчених всього світу для спільного виконання дослідних програм, які мають загальнолюдське значення і призначені для збільшення добробуту та безпеки світу. З 1994 року О.І. Волошин очолює відділ вібропневмотранспортних систем та комплексів, а з 1995 року – заступник директора Інституту геотехнічної механіки ім. М.С. Полякова Національної академії наук України. О.І. Волошин є основоположником механіки пневмотранспортування. В її основу покладена розроблена фізично обґрунтована математична модель руху двофазних потоків «газ – тверді частки» з використанням механіки гетерогенних середовищ. Використана фундаментальна теорія двофазних потоків в полі дії віброаеродинамічних сил стала основою для формування нового напрямку у розробці пневмотранспортного гірничого обладнання високого технічного рівня – створення малогабаритних, економічних, високоефективних вібропневмотранспортних машин безперервної та циклічної дії. Вперше у світовій практиці створені вібропневмотранспортні машини безперервної дії для транспортування вологих та липких матеріалів. Вони призначені для залишення порід у виробленому просторі шахт, у тому числі у вигляді бутових смуг високої щільності, що забезпечує ефективне підтримання виїмкових штреків. Комплекси обладнання, оснащені ежекторними машинами безперервної дії пройшли широкомасштабні випробування та рекомендовані до впровадження на підприємствах гірничодобувної промисловості України. Під керівництвом та за безпосередньої участі О.І. Волошина була розроблена принципово нова методологія визначення раціональних технологічних параметрів ведення гірничих робіт при відробці похилих вугільних пластів. Новизна методології та її основна позитивна якість полягає в тому, що вона вперше дозволяє комплексно враховувати зв’язок та взаємовплив 36 гірничо-геологічних та гірничотехнічних показників та факторів, які мають безпосередній чи побічний вплив на ефективність ведення гірничих робіт. Методологія реалізована у вигляді програмно-технологічного комплексу «Технологія стратегічного планування розвитку гірничих робіт». Ця технологія дозволяє визначити раціональні технічні і технологічні параметри для кожної видобувної ділянки, які забезпечують збалансоване сполучення навантаження на очисний вибій, дотримання правил безпеки з максимально можливими економічними показниками роботи шахти.

Широкомасштабна апробація «Технології» на шахтах Західного та Центрального Донбасу показала її високу виробничу та економічну ефективність. Науковець зробив неоціненний вклад у галузь теплоенергетики, розробивши математичну модель турбулентного руху неізотермічних нагрітих закручених газових потоків, які вміщують тверді частки, що горять, з урахуванням змінювання їх маси та теплообміну газової фази з фазою твердих часток і хімічних змін в газових потоках. На базі отриманих результатів розроблена новітня технологія спалювання низькосортного вугілля в котлах теплових електростанцій на основі використання створеного високотемпературного термодинамічного реактора, яка забезпечує спалювання без використання газу та мазуту практично при повному зменшенні недопалу при мінімальному вмісті летких до 4 %. Для використання у ракетно-космічному комплексі та в інших галузях промисловості спільно з ДП «КБ Південне» виконано комплекс робіт по створенню принципово нових, прецизійних засобів контролю герметичності порожнистих виробів, які працюють під надлишковим тиском.  Створено прилад контролю герметичності по методу фіксованих об’ємів, який є найбільш досконалим засобом безбарокамерної перевірки герметичності. Результати виконаних випробувань засвідчили принципову можливість створення Державного еталону одиниці потужності мікропотоку газу. Численні досягнення у розробці основних питань у галузях геотехнології, теплоенергетики, ракетно-космічного комплексу Олексій Іванович виклав у 193 публікаціях, серед них 6 монографій, 12 публікацій за кордоном, 58 винаходів, 1 наукове відкриття та 3 патенти, 7 свідоцтв на авторські права.

Наукові та навчально-методичні праці О.І. Волошина застосовуються в учбовому процесі при підготовці бакалаврів, спеціалістів та магістрів по напрямках «Інженерна механіка» та «Гірництво» Національного гірничого університету. О.І. Волошин із задоволенням передає свій багаторічний досвід молодому поколінню. Під його науковим керівництвом виконані і захищені три докторські та три кандидатські дисертації. Олексій Іванович бере активну участь у науково-організаційній діяльності. Науковець тричі був членом експертної ради ВАК України, є членом спеціалізованої вченої ради ІГТМ НАН України, членом Національного комітету з теоретичної і прикладної механіки НАН України і членом редакційної колегії міжвідомчого збірника наукових праць «Геотехнічна механіки», головою ДЕК Національного гірничого університету. О.І. Волошин є повним кавалером знаків «Шахтарська слава». Усвідомлюючи масштабність та значимість наукової діяльності Олексія Івановича, впевнюєшся в тому, що немає нічого неможливого, як полюбляє повторювати сам науковець.