Державний та громадсько-політичний діяч, дипломат Степан Волковецький належить до давнього українського роду, про що свідчать давні хроніки. У родині завжди шанували національні та релігійні традиції, змалку виховували в дітей повагу до старших, любов до праці та рідної землі. Народився 30 січня 1947 р. у с. Витвиця на Івано-Франківщині. У 1969 р. закінчив фізичний, а в 1995 р. — спеціальний правничий факультет Львівського державного університету ім. І. Франка. Степан Васильович вважає, що Львівський університет мав особливе значення у його житті. Із 1969 р. працював у Всесоюзному науково-дослідному інституті азбестової промисловості «ВНІІпроектасбест» (Свердловська область, Росія). Після служби в армії вступив до аспірантури Московського гірничого інституту і у 1976 р. захистив кандидатську дисертацію, отримавши науковий ступінь кандидата технічних наук. Із 1978-го упродовж 12 років працював у Івано-Франківському інституті нафти й газу асистентом кафедри фізики, старшим викладачем, доцентом, професором кафедри вищої математики. У 1989 р. розпочав громадсько-політичну діяльність: входив до Товариства української мови ім. Т. Шевченка, був делегатом Установчого з’їзду Руху, заступником голови Івано-Франківської Крайової ради Руху, двічі обирався до Верховної Ради України (1990, 1994), входив до президії Народної Ради, займав посаду заступника голови Тимчасової комісії парламенту України з проведення Всеукраїнського референдуму (1991). Активний учасник процесу проголошення незалежності України. Входив до складу першої парламентської делегації від України на Парламентській Асамблеї Ради Європи у Страсбурзі (1992), неодноразово виступав на її засіданнях. С.В. Волковецький двічі обирався головою Івано-Франківської обласної ради (1992,1994), призначався головою облдержадміністрації. Під його керівництвом проводилася велика робота з національного відродження краю, прийнята низка реформаторських рішень. У 1995-1996 рр. — член Конгресу місцевих та регіональних влад Ради Європи. У 1998-2003 рр. С.В. Волковецький — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Грузії. За цей час тут була організована українська школа (поки єдина в східній діаспорі), яка нині успішно функціонує, відкрита консульська установа України, українська діаспора об’єднана в Координаційну Раду українців в Грузії, відновлена експозиція музею Лесі Українки в м. Сурамі та ін. У 2003 р. очолив Івано-Франківське обласне об’єднання ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка, розробив і впроваджував концепцію відродження «Просвіти» у кожному селі як історичної традиції та політичної потреби. Протягом 2006—2008 рр. — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Азербайджанській Республіці. Організував встановлення та відкриття пам’ятника Т. Шевченкові в Баку, сприяв поглибленню українсько-азербайджанських стосунків в усіх сферах, найперше в енергетичній. Крім громадсько-політичної і дипломатичної, Степан Васильович продовжує займатися викладацькою діяльністю як професор кафедри міжнародних відносин Прикарпатського Національного університету ім. В. Стефаника. В 2009 році вдруге очолив обласне об’єднання «Просвіта». Депутат обласної ради. Відзначений орденами «За заслуги» III і II ступенів, вищими нагородами Світового Конгресу Українців, ВУТ «Просвіта» ім. Т Шевченка та ін. Разом із дружиною Світланою Василівною виховали двох синів — Ярослава та Данила. Найбільша втіха подружжя Волковецьких — онуки Олеся та Андрій.