Професіонал з великої літери, Петро Павлович Войцехівський — ветеран української журналістики, на ниві якої невтомно працює понад 50 років. З його колосального доробку — ефірних теле- та радіосюжетів, фотознімків, вирізок власних публікацій у пресі — можна створити цілий музей. За численними репортажами, інтерв’ю, статтями, нарисами простежується історія держави та перемог українського народу. Народився 16 серпня 1937 р. у с. Ходаки Барського району на Вінниччині.

До журналістського слова долучився зі шкільної лави. У старших класах писав як сількор до Барської районної газети «Нове життя», згодом — працював в обласній газеті «Вінницька правда». Вищу освіту здобув на факультеті журналістики Львівського державного університету ім. Івана Франка. Не лише карбував свій стиль, а й виховав у собі бійцівський характер, постійний пошук нових героїв. Київський період життя і творчості П. П. Войцехівського — різнобічний: робота на телебаченні, радіо, співробітництво з багатьма журналами та газетами. Обіймав посаду керівника відділу народного господарства, який готував програму «Актуальна камера» на українському телебаченні. Упродовж 1982–1998 рр. власний кореспондент Українського радіо в Київській області. Оперативно і регулярно забезпечував матеріалами передусім інформаційні програми. Крім того, Петро Войцехівський став визнаним майстром репортажу. Як учасник ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, неодноразово вів оперативні радіорепортажі з місця подій, брав «гарячі» інтерв’ю у героїв-ліквідаторів. П. П. Войцехівський входив до складу спеціальної бригади телерадіожурналістів, яку сформувало тоді Держтелерадіо України. Редакційна машина «Нива» у 1986 р. не знала перепочинку... Багато гострих, резонансних матеріалів, що прозвучали в радіоефірі, Петро Войцехівський подавав із доповненнями до газет і журналів. Активно співпрацював із газетами «Демократична Україна», «Урядовий кур’єр», «Молодь України», «Київська правда», журналами. Резонансним був його критичний матеріал про заготівлю зерна на Київщині — спеціально для всесоюзної газети «Правда». У 2005 р. обіймав посаду головного редактора міжрегіонального мовлення Київської державної телерадіокомпанії. У творчих відрядженнях побував у багатьох країнах світу. Кожен новий день для нього — нове відкриття, що додає творчих сил, натхнення і доброго гумору. Член Національної спілки журналістів України, академік Еколого-медичної академії України, академік Міжнародної академії козацтва, відзначений багатьма винагородами України.