Народився 15 квітня 1946 р. у м. Антрацит Луганської області. Перший дотик до Слова у видатного українського журналіста А. В. Сметаніна відбувся у 5 класі Київського суворовського військового училища, де він навчався з 1957 по 1964 рр. У 1958 р. на шпальтах газети Київського військового округу (КВО) «Ленинское знамя» опубліковано його першу замітку. З того часу починається журналістська діяльність Анатолія Сметаніна. З 1967 по 1972 рр. служив у Ракетних військах стратегічного призначення: командир телеграфного центру, командир учбового взводу. З 1972 по 1990 рр. служив військовим кореспондентом газет КВО «Ленинское знамя» (1972–1974, 1979–1985), «Знамя Победы» Північної групи військ Радянської армії (Польща, 1974–1979), «Ленинское знамя» Південної групи військ (Угорщина, 1985–1990). Саме А. В. Сметаніну доручали готувати найважливіші матеріали, писати статті, які вимагають не лише журналістської майстерності, але й тверезого аналітичного розуму та ґрунтовних знань у найрізноманітніших сферах людської діяльності. Так, у газеті КВО «Ленинское знамя» першим із військових журналістів висвітлював у 1982 р. будівництво української ділянки газопроводу Уренгой-Помари-Ужгород, проїхавши її від Сум до Ужгороду. Свідченням талановитості стало нагородження його почесною відзнакою «Союза советских обществ дружбы» — «За вклад в дело дружбы» (1990), а також угорською медаллю «За службу Родине» ІІ ступеня (1988). Службу у лавах Радянської армії полковник у відставці А. В. Сметанін закінчив у 1991 р., будучи секретарем Військової ради Південної групи військ. З 1979 р. — член Союзу журналістів СРСР, а з 2002 р. — член Національної спілки журналістів України. У 1991–1992 рр. працював у газеті «Вечірній Київ», а з першого дня заснування першої в Україні комерційної газети «Киевские ведомости» — військово-політичним оглядачем, спеціальним кореспондентом. Він завжди, як газетяр, перебував у самостійному творчому пошуку, демонстрував приклад працелюбності та невгамовної журналістської допитливості. У 1994 р. з оркестром ЗСУ був у Франції на Міжнародному фестивалі військових оркестрів, а у 1995 р. відряджений до Рима на І Всесвітні військові ігри (аналог Олімпійських ігор), у яких брала участь збірна української армії. Високі професійні якості Анатолій Сметанін розкрив, працюючи керівником прес-служби Генеральної військової інспекції при Президентові України (АП України 1996–1998), а також першим секретарем з питань інформації, культури, освіти, науки, спорту, туризму та гуманітарних зв’язків Посольства України в Республіці Узбекистан та Республіці Таджикистан (1998–2001). Офіцер, журналіст, дипломат, батько трьох дітей, дідусь 4 онуків, має правнучку… З таких людей, як Анатолій Вікторович Сметанін і складається плеяда видатних особистостей України, еліта держави. Вони і є взірцем професійної майстерності, відданості Батьківщині. Улюблений вислів: «Хранится в памяти потомков не то, что сделали, а то, что написали» (Амір Темур).