Кваліфікований фахівець лікарської справи, відданий медицині, Ігор Матвійович Шуфляк невтомно працює задля збереження й зміцнення здоров’я співвітчизників. За роки його роботи — тисячі новонароджених дітей, сотні вилікуваних безплідь. Народився 4 вересня 1964 р. у с. Буцнів Тернопільського району Тернопільської області. Батьки, Матвій Іванович та Марія Петрівна, дбали про те, щоб їхній син виріс гідною людиною та громадянином. Після закінчення Буцнівської середньої школи з 1981 до 1982 рр. юнак працював на Тернопільському БПК. Далі два роки віддав службі в Радянській армії на території Республіки Афганістан. Демобілізувавшись, Ігор Матвійович подався здобувати освіту. Прислухаючись до себе та зважаючи на власні нахили й уподобання, обрав професію лікаря. У 1985–1991 рр. навчався в Тернопільському державному медичному інституті на факультеті «Лікувальна справа». Із 1991 до 1992 рр. проходив інтернатуру за фахом лікаря акушер-гінеколога в Тернопільському пологовому будинку. Відтоді працює лікарем акушер-гінекологом у Підволочиській КЦРЛ. У 1995–2004 рр. І. М. Шуфляк завідував пологовим відділенням Підволочиської КЦРЛ, очолював акушерсько-гінекологічну службу Підволочиського району. Крім того, із 2004 р. є головою профспілки працівників закладів охорони здоров’я Підволочиського району та головою координаційної ради всіх профспілок Підволочиського району. Також Ігор Матвійович — активний громадський діяч. Із 1993 р. він — голова Підволочиської районної організації Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів). Ігор Шуфляк брав активну участь в Революції гідності, 19 лютого 2014 р. був поранений на майдані Незалежності в м. Києві, як лікар надавав медичну допомогу захисникам барикад. Нині належить до волонтерської групи з допомоги силам АТО, керівник групи «вантаж 200» Підволочисього району. За сумлінну працю та бездоганне виконання обов’язку лікаря, а також бойові заслуги під час служби Ігор Матвійович нагороджений багатьма почесними відзнаками: орденом генерала Маргелова (2011), «Доблесть та честь» (2010), медалями «За бойові заслуги» (1984), «Воїну-інтернаціоналісту від вдячного Афганського народу» (1988), «Захиснику Вітчизни» (1999), «70 років Збройних Сил СРСР» (1988), «За звитягу» (2003), «Обов’язок виконаний з честю» (2014), «25 років виводу військ з Афганістану» (2014), «25 років незалежності України» (2016), грамотами Президії Верховної Ради СРСР (1988) та Верховної Ради України (2018). Родина Ігоря Матвійовича — інтелігентна, багато її членів пов’язали життя з медициною. Його сестра, Кошилевська Дарія Матвіївна, працює лікарем-психіатром у Тернопільській обласній психоневрологічній лікарні. Дружина, Лариса Любомирівна, — лікар-пульмонолог у Підволочиській КЦРЛ. Донька Юлія теж здобуває освіту за фахом акушера-гінеколога в Тернопільському державному медичному університеті імені І. Я. Горбачевського. Син Ілля обрав іншу сферу, працює в ТОВ «Волочиськ-агро». Однак діти Ігоря Матвійовича однаково вдячні йому за виховання та кредо, яке їм передав: «Якщо не я — то хто, як не сьогодні — то коли».