Народився 10 серпня 1961 р. на Кіровоградщині у родині офіцера Радянської армії. Батько Ф.М. Шаров (1928—1996), мати М.К. Шарова (1938—2009). Упродовж 1980–1983 рр. Ігор Шаров проходив службу в Збройних Силах у складі 103-ї повітрянодесантної дивізії в Республіці Афганістан. Капітан запасу. З 1983—1987 рр. навчається у Кіровоградському державному педагогічному інституті ім. О.С. Пушкіна за спеціальністю «історія і суспільствознавство». Ігор Шаров користувався авторитетом серед однокурсників та студентів інших факультетів, за що і був обраний головою профспілкового комітету інституту. По закінченні навчання залишається у рідному вузі на викладацькій роботі. У 1989–1991 рр. — аспірант Київського державного інституту іноземних мов. Захистив кандидатську дисертацію на тему: «Робітничий клас України у галузі виробництва в умовах формування і зміцнення командної економіки (кінець 1920-х–1930-і роки)» у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Кандидат наук. 1997 р.— отримує другу вищу освіту на економічному факультеті Академії праці і соціальних відносин за спеціальністю «фінанси та кредит». Протягом 1991–1994 рр. очолює фірму «Інкопмарк» (м. Кіровоград), наступні два роки І.Ф. Шаров — перший віце-президент корпорації «Республіка», голова правління АТЗТ «Інтергаз» (м. Київ).
З 1995 р. — народний депутат України II скликання, член Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, транспорту і зв’язку, входить до депутатської групи «Конституційний центр». 1996-1997 рр. — постійний представник Президента України у Верховній Раді України. 1997–2005 рр. — радник президента України. 1998 р. — обіймає посаду заступника міністра Кабінету Міністрів України. З 1998 р. — народний депутат України ІІІ скликання. 1999р. — член Комітету з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства, Комітету у закордонних справах і зв’язках із СНД (з 2000 р. перейменовано у Комітет у закордонних справах). 2000—2005 р.— член Комісії з державних нагород та геральдики. З 2002 р.— народний депутат у Верховній Раді України IV скликання, обраний членом Комітету з питань бюджету. 2000—2005 рр.— очолював депутатську фракцію «Трудова Україна» у Верховній Раді України 2005 р.— керівник депутатської групи Народного блоку Литвина у Верховній Раді України.
З 2007 р. народний депутат України VI скликання. 2007 р.– голова Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин; з 2008 р.– член Комітету з питань охорони здоров’я. З 2008 р.– голова депутатської фракції «Блок Литвина» у Верховній Раді України (з 2011 р. перейменовано у фракцію Народної партії). І.Ф. Шаров є членом групи з міжпарламентських зв’язків з Республікою Казахстан та Російською Федерацією. Державний службовець І рангу. На засіданнях парламенту виступає ініціатором та активно розробляє закони: «Про імміграцію», «Про громадянство України», «Про жертви нацистських переслідувань», «Про нотаріат», «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», «Про бібліотеки і бібліотечну справу», «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», «Про податок на додану вартість», «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», «Про судоустрій і статус суддів», «Про соціальний захист населення у зв’язку з формуванням тарифів на газ та житлово-комунальні послуги», «Про концепцію державної міграційної політики» та інших. Ігор Шаров здійснює активну громадську діяльність. З 1996 р. — член Міжнародної спілки українських підприємців, з 1998 р.— член Міжвідомчої комісії з питань місцевого самоврядування при Кабінеті Міністрів України. Був головою Міжнародного благодійного фонду «Україна», з 2000 р. заступник голови спостережної ради Українського національного фонду «Взаєморозуміння і примирення» при Кабінеті Міністрів України. 2000–2004 рр. — член Ради Національного банку України. На даний час — віце-президент Всеукраїнської асоціації інтелектуальної власності, голова Міжнародної громадської організації «Міжнародний економічний комітет». Ігор Федорович нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України, Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, Грамотою Президії Верховної Ради СРСР. Є автором п’ятитомної монографії: т.1: «100 видатних імен України», т.2: «100 визначних місць України», т.3: «100 сучасників: роздуми про Україну», т.4: «Вчені України: 100 видатних імен», т.5: «Художники України: 100 видатних імен», книг «Повірити у себе» «Сьогодення творить майбутнє», а також багатьох наукових та історично-публіцистичних праць.