Дніпропетровщина – напрочуд багатий край, який спроможний стати європейським цент­ром металургійної промисловості, впевнений Віктор Володимирович Сергєєв. Ініціативний, з невичерпною енергією, своє життя присвятив процвітанню Батьківщині, його добре знають і шанують земляки. Впевнений, що підприємництво лише тоді стає ефективним, коли є соціально орієнтованим. Народився 10 березня 1950 р. у м. Дніпропетровськ. В металургійному інституті навчався за спеціальністю «Обробка металів тиском». Вищий навчальний заклад заклав глибокі спеціальні знання, розширив кругозір, розвинув вміння логічно мислити, бажання постійно вдосконалюватися. Працюючи на кафедрі лаборантом, брав участь в дослідних прокатках на прошивному стані «200» Ниж­ньодніпровського трубопрокатного заводу ім. К. Ліб­к­нехта, вивчав кінцеву різнотовщинність труб. «Вальцювальникам на стані ці дослідження були, відверто кажучи, не дуже цікаві: зменшувався темп прокату, що позначалося на невиплаті премій, оплаті праці, – згадує Віктор Володимирович. – Як зацікавити вальцювальників? Вихід знайшли дотепний і оригінальний – залишали, нібито забувши, без нагляду портфель. У нього робітники клали непомітно від нас оправку прошивного стану вагою кілограмів з тридцять. Ми, «згадавши» про портфель, хапали його за ручку, яка, звичайно, обривалася. Всі були задоволені: робітники тішилися над забудькуватими так званими вченими, а ми – отриманими результатами дослідів. Тож дружба науки та виробництва міцнішала». Диплом Віктор Сергєєв отримав з відзнакою. За направленням працював у науково-дослідному трубному інституті (всесоюзний – ВНДТІ, з 1991 р. – державний – ДТІ) на посадах інженера, молодшого та старшого наукового співробітника, завідуючого лабораторією, заступника директора та з 1989 до 2005 рр. – директора інституту. У грудні 2005 р. Указом Президента України був призначений заступником голови Дніпропетровської облдержадміністрації, з 2010 р. – радник голови облдержадміністрації. Окрема сторінка у біографії Віктора Володимировича – наукова діяльність. Навчався в очній аспірантурі ВНДТІ (1972–1974), захистив кандидатську дисертацію за спеціальністю «Економіка промисловості» (1975), докторську – на тему «Економічне обґрунтування розвитку трубної промисловості Украї­ни» (2001). Авторству Віктора Володимировича належить понад 200 наукових робіт та авторських свідоцтв, в тому числі 2 монографії. Двічі обирався депутатом Дніпропетровської обласної ради (1989–2007), з 2012 р. очолює Федерацію організацій роботодавців Дніпропетровщини, почесний член ради об’єднання «Укртрубопром». Талановитий керівник і науковець, відзначений державою: присвоєно звання «Заслужений діяч науки і техніки України» (2008), вручено орден «За заслуги III ступеня» (2000). Оптиміст, з добрим почуттям гумору, Віктор Сергєєв про себе говорить: «Прізвисько «Молодий», яке отримав за те, що був наймолодшим студентом в 1966 р., намагаюся нести з собою по життю, навіть на сьомому десятку не забуваю нашу комсомольську молодість і гасло «Завжди!» Люблю бути в постійному русі: багато ходити, плавати, їздити за кермом автомобіля, подорожувати світом. Це, мабуть, від баскетбольного минулого». Одружений. Дружина Наталія та донька Катерина також випускниці Національної металургійної академії України. Сподівається, що й школярка, онучка Софійка у 2021 р. теж віддасть перевагу сімейній альма-матер.