Народився 7 березня 1936 року в с. Дейманівка Пирятинського району Полтавської області. У 1957 році закінчив сільськогосподарський технікум, а в 1965 році — агрономічний факультет Української сільськогосподарської академії (нині — Національний університет біоресурсів і природокористування). У період 1957–1973 років працював на Полтавщині головним агрономом колгоспів, заступником начальника і начальником районного виробничого управління сільського господарства в Пирятині й Гребінці, першим заступником голови виконкому Гребінківської райради. З 1973 по 1983 роки — завідувач відділу, заступник директора з наукової роботи Миронівського інститу­ту селекції і насінництва пшениці ВАСГНІЛ. У 1983 році очолює Національний науковий центр «Інсти­тут землеробства Національної академії аграр­них наук України», якому залишається вірний і нині. Інститут є багатопрофільною науковою установою, ним опрацьовані наукові системи землеробства, здійснено теоретичне обґрунтування та розроблені принципи раціональних сівозмін, оптимізації посівного клину, системи обробітку ґрунту, застосування добрив, хімічної меліорації кислих і солонцевих ґрунтів, захисту посівів від бур’янів, використання осушених земель, кормовиробництва, луківництва та льонарства. Найвагомішим внеском інституту до теорії та практики запобігання ерозії ґрунтів стала ґрунтозахисна система землеробства з контурно­меліоративною організацією території, яка за техніко-економічними показниками перевершила зарубіжні аналоги, відзначена Державною премією України в галузі науки і техніки. Інститут співпрацює з науково-дослідними установами Польщі, Німеччини, Угорщини, США, Бельгії тощо. Вчені інституту беруть участь у виконанні міжнародних проектів по лінії ООН із розроблення «Програми сприяння сталому розвитку в Україні» та ФАО ООН «Кормові і пасовищні ресурси країн світу». За досягнення у професіональному світі та вклад у суспільство Правлінням Американського біографічного інституту вчений обраний на престижне звання «Людина року-2003». Одним із перших отримав нагороду «Людина року» Кембріджської синьої книги (Велика Британія, 2005 р.), відзначений орденами князя Ярослава Мудрого V ступеня, Трудового Червоного Прапора, двома орденами «Знак Пошани», орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, «За наукові досягнення» Міністерства освіти і науки України, «Знаком Пошани» Міністерства аграрної політики України, Почесною відзнакою Президії УААН та іншими відзнаками українських та міжнародних фундацій. В.Ф.Сайко — член Президії НААН України, член Міжвідомчої наукової ради НАН та НААН України з проблем агропромислового комплексу, Ради з питань організації роботи регіональних центрів наукового забезпечення НААН України, Громадської ради при Вищій Атестаційній комісії України, Експертної ради Державного комітету з присудження Державних премій України. Був депутатом Верховної Ради України у 1985–1989 роках. Віктор Федорович — істинний українець, що ці­нує сім’ю — дружину, 2 синів, онуків, працює на зем­лі, допомагає іншим, а його улюблений вислів: «Усе від землі» — як доказ генетичної пам’яті народу.