Професійна місія Миколи Васильовича Пат­рюка — впровадження у життя принципу верховенства права та непорушності прав і свобод людини. Доброчесність судді вважає запорукою гідності правосуддя. Народився 27 вересня 1949 р. у с. Бузовиця Кельменецького району Чернівецької області. Авторитетом завжди був батько Василь Іванович — ветеран Великої Вітчизняної війни та мати Марія Романівна. Після закінчення 8 класу працював у будівельній бригаді колгоспу, де здобув професію столяра. Водночас закінчив Кельменецьку вечірню середню школу робітничої молоді. Після строкової служби у Збройних Силах СРСР вступив до Харківського юридичного інституту ім. Ф. Е. Дзержинського. Закінчивши виш, стажувався у Хотинському районному народному суді Чернівецької області. З 1976 р. — народний суддя, з 1977 по 1986 рр. — голова цього суду. У 1986–1995 рр. працював суддею, а у 1995–2004 рр. — заступником голови Чернівецького обласного суду. В основному розглядав цивільні, кримінальні та адміністративні справи. До прийняття кожного рішення підходив виважено. Перейшовши до обласного суду, віддав перевагу цивільній юрисдикції. Вона, за переконанням Миколи Васильовича, досить багатогранна. Якщо впровадити в суспільство правило діяти за законом, то менше буде приводів для вчинення правопорушення адміністративного чи кримінального характеру. З 2004 р. М. В. Патрюк— суддя Верховного Суду України, з 2007 р. — заступник голови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України. У 2010 р. — суддя Верховного Суду Украї­ни, з 2012 р. — заступник секретаря Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України. Рішенням XІІ позачергового з’їзду суддів України від 25 вересня 2014 р. обраний членом, а з грудня призначений заступником голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. За високий професіоналізм нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня, почесними грамотами Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, почесною відзнакою Верховного Суду України «За вірність Закону», орденом святого рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ступеня. Як громадянин та суддя Микола Васильович бажає, щоб кожен його колега сповідував молитву судді: «Боже! Я єдина істота на світі, якій ти дав частку своєї всемогутності: силу засудити або виправдати подібних собі...» Слова молитви навчають та зобов’язують. Дружина Алла Іванівна завжди надихає чоловіка на успішну працю. Доньки також обрали професію юриста: Наталія — приватний нотаріус Чернівецького нотаріального округу. Світлана — суддя Господарського суду Чернівецької області. Доброму наставництву завдячують онуки Ірина, Надія, Антон та Андрій, яким Микола Васильович приділяє багато свого часу. Життєве кредо М. В. Патрюка: «Стався до інших так, як би ти хотів, щоб ставилися до тебе».