Відома художниця Оксана Вадимівна Одайник — носій і виразник найкращих традицій української образотворчості. Мистецькою ґенезою зобов’язана батькам: всесвітньо відомому класику вітчизняного малярства Вадимові Одайнику та Зої Одайник-Самойленко. Народилася 28 вересня 1953 р. в Києві. Нав­чалася в Республіканській художній школі ім. Т. Г. Шевченка. У 1978 р. закінчила Київський художній інститут за спеціальністю «Художник-живописець, педагог». Викладачі — О. М. Лопухов, В. І. Гурін, Т. М. Голембієвська, В. І. Забашта, Ю. М. Ятченко. Виставкову діяльність розпочала з 1973 р. Творчість мисткині добре знана в Україні та за кордоном, про що свідчать персональні та міжнародні виставки, публікації і телефільми про неї. З 1968 р. створила понад 1000 живописних творів в жанрі тематичної картини, портрету, пейзажу та натюрморту. Для полотен характерне яскраве висвітлення природи Украї­ни — неповторних краєвидів Седніва, Криму (Гурзуф), Карпат, характерних куточків Києва. Сонячні полотна зберігають національну самобутність, беззаперечно укорінені у світовій культурі.
З 1979 р. — член Спілки художників СРСР (нині Національна спілка художників України). Працювала в жанрі натюрморту, що став одним із найулюбленіших. Серед основних творів: «У парку Лизогубів» (1981), «Рання весна» (1982), «Літо» (1983), «Пам’яті батька» (1985), «Осіння мить» (1987). Поїздка до Франції вплинула на творчість Оксани Одайник, з 1997 р. плідно працює над серією робіт, присвячену Ван Гогу. Оксані Вадимівні притаманне оптимістичне сприйняття буденного життя: полотна «Всі до саду» (2009), «Місто 2010», «Мить» (2011), «Враження» (2013), «Повінь» (2013), «Спека» (2015). Завжди в пошуках нових горизонтів. Це й абстрактно-знакові полотна, «Сучасний український краєвид», «Квіти України», постійно експериментує з формою та кольором. Твори зберігаються в Національному художньому музеї України, Національному художньому музеї ім. Андрія Шептицького у Львові, Дніпропетровському, Запорізькому та Уманському художніх музеях. Для Оксани Одайник життя — це живопис, а живопис для неї і є її життя. Усі в родині живописці: брат Сергій, чоловік Михайло Двоєглазов, донька Катерина, онука Марія Галинська.