Борис Володимирович Михайлов народився 19 червня 1950 р. у м. Харкові в родині лікарів. У 1974 р. з відзнакою закінчив лікарський факультет Курського державного медичного інституту. Своє подальше професійне зростання Б.В. Михайлов пов’язав з Українським НДІ клінічної і екс­периментальної неврології та психіатрії ім. В.П. Протопопова (м. Харків), якому Борис Володимирович присвятив 20 років. З 1995 по 2000 рік працював проректором з наукової роботи Харківського інституту удосконалення лікарів (ХІУЛ), нині обіймає посаду завідувача кафедри психотерапії Харківської медичної академії післядипломної освіти. У 1982 році захистив кандидатську, а у 1994 році – ­докторську дисертації. Коло наукових інтересів Б.В. Михайлова – проблеми психо­терапії, психіатрії, нейро­фі­зіології, медичної психології. Борис Володимирович роз­ро­бив основи психотерапії соматоформних розладів, створив систему психотерапії для працівників Міністерства внутрішніх справ та Міністерства оборони України. Борис Володимирович Михайлов вивчив нейробіологічні механізми реа­лізації психотерапії; розглянув проблеми фармакопсихотерапії; дослідив клініко-пато­фізіологічні механізми та терапію порушень сну; окреслив особливості психотерапії у спорті; виробив біоінформаційну концепцію патогенезу психічних розладів, а також створив концепцію підготовки та навчання медичних психологів. Працюючи понад 10 років головним позаштатним спеціалістом МОЗ України зі спеціальнос­тей «Психотерапія» та «Медична психологія», Б.В. Михайлов зробив великий внесок в організацію психотерапевтичної мережі України. За ініці­ативи Бориса Володимировича у вищих навчальних закладах було запрова­джене вивчення нової спеціальності – медична психологія. За редакцією вченого видано перший в Україні підручник з психотерапії. У науковому доробку вченого понад 500 наукових праць у вітчизняних та закордонних наукових виданнях з різних проблем психіатрії, психотерапії, медичної психології, наркології, зокрема, 16 монографій та учбових посібників. Професіоналізм Б.В. Михайлова гідно оцінили і за кордоном. Так, у 1986—1988 рр. Борис Володимирович працював головним лікарем радянських лікувально-профілактичних закладів у Лівії. У 1989—1991 рр. стажувався у США, де вивчав підхід американських колег до проб­лем алкогольної та хімічної залежності. Науковець брав участь у численних всесвітніх та європейських наукових форумах. Він входить до редакційних колегій 8 медичних журналів. У рамках викладацької та педагогічної діяльності підготував 6 докторів і 26 кандидатів медичних наук. Так, лише під керівництвом Бориса Володимировича за останні 10 років підвищило свою кваліфікацію понад 3000 ліка­рів, що дозволило їм піднятися ще на один щабель у своєму професійному зростанні, а значить, своєю чергою, вивело надання медичної допомоги в Україні на новий рівень. Президент Національної ліги психотерапії, психосоматики та медичної психології України, віце-президент Асоціації психотерапевтів й психоаналітиків України, член президії Науково-практичного товариства неврологів, психіатрів та наркологів України, академік АН вищої освіти України. Нагороджений почесними грамотами МОЗ України, Головного управління охорони здоров’я Харківської обласної держадмініс­тра­ції, науково-практичного товариства неврологів, психіатрів та наркологів України. Серед захоплень — автомобільний спорт і подорожі. Життєве кредо: «Служіння людям».