Народився 7 лютого 1967 р. в смт Степань на Рівненщині. У 1992 р. закінчив Київський медичний інститут, а потім клінічну ординатуру в Київському інституті підвищення кваліфікації лікарів. Залишивши кар’єру лікаря, почав допомагати безпритульним дітям. Був радником міністра сім’ї, молоді та спорту, радником першого заступника голови КОДА, представник Уповноваженого Президента з прав дитини в Київській області. Хороший сім’янин, батько й чоловік. Має дві біологічні й одну прийомну доньки.
Фундація «Отчий Дім» — це цілісне об’єднання інноваційних послідовних соціальних програм комплексної реабілітації та виховання дитини, яка проживала в умовах, що загрожували її життю, із подальшою адаптацією до життя в умовах сім’ї.
«Отчий Дім» є піонером у комплексному підході до вирішення соціальних проблем в Україні й сміливо бере відповідальність за вирішення найскладніших проблем суспільства.
У фокусі діяльності «Отчого Дому» сьогодні є безпритульні діти, діти-сироти, діти, які залишилися без батьківського піклування, діти із сімей, які потрапили в складні життєві обставини, діти з інвалідністю та їхні сім’ї, одинокі вагітні жінки, які не хочуть робити аборт, але не мають змоги виношувати дітей для себе, мами з малолітніми дітьми, які пережили насилля у своїх сім’ях і змушені рятувати своє життя через втечу, молодь з-поміж випускників інтернатних закладів, дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей, сім’ї, які всиновили або бажають усиновити дітей.
Історія «Отчого Дому» розпочалася в 1996 р., коли на вулицях великих міст України з’явилося багато безпритульних дітей. Роман Корнійко, лікар за фахом, за Божим покликом став за ці роки татом Ромою для 3280 таких дітей. Не зміг стояти осторонь їхньої біди, почав відвідувати місця, де вони мешкали, і будувати з ними стосунки.
Через проблеми дітей зі здоров’ям почав забирати їх до себе додому, де вони могли помитися, а він обробляв їхні рани й лікував від хвороб. Пізніше разом з однодумцями орендували дві двокімнатні квартири, у яких поселили 27 дітей, відкрили 5 благодійних їдалень, два денних центри, станцію санітарно-гігієнічної обробки. Це й стало початком «Отчого Дому».
У 1997 р. розпочав роботу перший в Україні притулок для безпритульних дітей. У 1998 р. почав діяти перший реабілітаційний літній наметовий табір «Острів Скарбів», а в 1999 р. було створено перший в Україні Центр соціальної опіки дитини.
Завдяки діяльності «Отчого Дому» Президент України Л. Д. Кучма у 2000 р. визнав проблему безпритульності дітей національною проблемою і закликав усе українське суспільство до її вирішення.
Завдяки навчальному центру, який відкрився в «Отчому Домі», було підготовлено 58 лідерів, із допомогою яких відкрили 28 дитячих центрів у різних регіонах країни. Надалі він виріс у Міжнародний центр розвитку і лідерства, який сьогодні є лідером підготовки працівників соціальної сфери в 32 країнах світу.
У 2007 р. виник Альянс «Україна без сиріт», який сьогодні об’єднує 106 громадських і благодійних організацій, котрі працюють у сфері захисту прав дітей-сиріт і надають їм практичну допомогу. Альянс «Україна без сиріт» є мотиваційною і рушійною силою об’єднання всіх релігійних конфесій навколо їх служіння дітям-сиротам та дітям, сім’ї яких потрапили в складні життєві обставини. Альянс поширив свій досвід і в інших країнах світу й став засновником руху «Світ без сиріт».
У 2003 р. почав діяти Центр сімейного виховання «Моя сім’я», у якому діти, які пройшли реабілітацію, занурювалися в атмосферу дружньої сім’ї, щоб на практиці пережити модель, яку вони зможуть відтворити у своєму самостійному житті, або без проблем вжитися в сім’ю, яка їх усиновить.
Для підготовки дітей та сім’ї до всиновлення з 2006 р. працює програма розвитку та популяризації усиновлення, у межах якої народився Клуб для підтримки усиновителів, батьків-вихователів та опікунів «Велике Серце».
Проєкт Центру реабілітації для дітей та молоді з інвалідністю виріс у Міжнародну благодійну організацію «Посланець Миру».
У 2011 р. розпочав роботу Комплекс соціальної допомоги та захисту «Бетел» у м. Ватутіне на Черкащині. У його складі працюють чотири програми з допомоги одиноким людям похилого віку, випускникам спеціалізованих інтернатних закладів, одиноким вагітним жінкам і мамам із малолітніми дітьми та дітям-сиротам.
У 2012 р. розпочав свою діяльність Центр соціально-психологічної реабілітації, у якому працює команда фахівців, що допомагає батькам, у яких вилучили дітей, пройти реабілітацію і створити умови для повернення дітей у реабілітовані біологічні сім’ї.
За цей час удалося втілити в життя ще низку проєктів. У 2013 р. розпочав роботу проєкт «Посли Отчого Дому». Дітей, усиновлених до різних країн світу, залучають до праці в інтересах інших дітей-сиріт та сімей усиновителів.
У 2014 р. з початком АТО в Україні запустили програму підтримки внутрішньо переміщених осіб зі східної частини країни та Криму.
У 2016 р. відкрився Молодіжний центр «Крок до незалежності», який підтримує молодь з-поміж дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Тут їх готують до самостійного життя й навчають адаптуватися до сучасного світу.
У 2016 р. стартувала «Скарбничка добрих справ», заснована випускниками «Отчого Дому», аби підіймати й поширювати хвилю благодійництва.
У 2017 р. створили освітній проєкт для педагогічної реабілітації дітей — учасників програм «Отчого Дому» задля компенсації педагогічної занедбаності, вирівнювання їхнього освітнього рівня й опанування навчальної програми відповідно до віку.
У 2018 р. розпочав роботу Молодіжний клуб, який об’єднує підлітків різних проєктів задля розвитку їхніх соціальних та життєвих навичок. За ініціативи Молодіжного клубу відкрили кав’ярню «COFFE_LOVE» — це соціальне підприємство, у якому діти «Отчого Дому» навчаються працювати, що допомагає їм із профорієнтацією та сприяє адаптації в сучасному світі.
Сьогоднішні напрями роботи БО МБФ «Отчий Дім» — захист права дитини на сім’ю, допомога соціально уразливим сім’ям, підтримка молоді з-поміж дітей-сиріт, додаткова освіта й розвиток та суспільно-правова діяльність (адвокація).
Гаслом «Отчого Дому» є: «Жоден дитячий будинок, навіть найкращий у світі, не замінить дитині сім’ї. Діти мають жити й виховуватися в сім’ях!»