Професор Владислав Іустинович Мазур є одним із фундаторів знаної в Україні та за кордоном Дніпропетровської наукової школи металознавців-евтектистів. Учений започаткував новий науковий напрям «Розробка, дослідження та промислове випробовування нових композиційних сплавів з евтектичним зміцненням на основі заліза, титану та алюмінію», чим здобув міжнародне визнання. Народився 11 липня 1937 р. в м. Умань Черкаської області. Закінчив у 1960 р. механіко-машинобудівний факультет Ленінградського політехнічного інституту за спеціальністю «Машини і обробка металів тиском». За направленням працював у Всесоюзному інституті авіаційних матеріалів, а потім на Новокриворізькому гірничо-збагачувальному комбінаті. З 1964 до 1967 рр. навчався в аспірантурі Інституту чорної металургії АН УРСР. У 1968 р. захистив кандидатську дисертацію «Генезис і морфологія ледебуриту» та продовжив працювати старшим науковим співробітником відділу «Металознавство». З 1976 до 2012 рр. діяльність Владислава Іустиновича пов’язана з Дніпропетровським металургійним інститутом, де він був доцентом кафедри «Металознавство», а згодом професором кафедри «Матеріалознавство». Створена ним науково-дослідна лабораторія «Нові композиційні сплави» виготовила нові сплави TICAD та ALRESIST. Наукові дослідження окремих аспектів сплавів для адіабатних дизельних двигунів колектив лабораторії здійснив у спів­праці з фірмами ASHURST Technology й Air Force Research Laboratory (США). З 2014 р. В.І. Мазур розпочав науково-освітню діяльність у НТУУ «КПІ ім. Ігоря Сікорського», де обіймав посаду професора, а з 2016 р. — завідувач кафедри «Високотемпературні матеріали і порошкова металургія». Інтереси вченого пов’язані з вивченням фазових рівноваг і перетворення в гетерогенних системах, а також дослідженням нових металокерамічних сплавів з евтектичним зміцненням на основі Fe, Ti та AL. Він уперше розробив теорію мікроскопічної кінетики фазових перетворень у сплавах чорних та кольорових металів методами термодинаміки незворотних процесів як основу оптимізації технології, а також феноменологічну теорію кристалізації сплавів із мікрогетерогенною рідкою фазою. Науковець опублікував понад 250 наукових праць, зокрема фундаментальну монографію «Структура эвтект­­и­че­ских сплавов» (1978), посібник «Фазові рівноваги і фазові перетворення» (1978), підручники «Введение в теорию сплавов» (2009), «Сплави на основі заліза» (у співавторстві, 2014), «Handbook of Aluminum» (2003), «Первое сто­ле­тие. К.П. Бунин. 1910–2010». Його наукометричний показ­ник та індекс Гірша — 5, індекс цитованості — 233 (Sco­pus). Автор 23 патентів й авторських свідоцтв, із них 5 па­тентів США. Під його науковим керівництвом захищено 15 кандидатських дисертацій. На запрошення читав лекції в Польщі, Ірані та США. Організував і провів 7 між­народних наукових конференцій EUTECTICA, член оргкомітету міжнародної конференції «Матеріали для роботи в екстремальних умовах» та редколегій трьох наукових журналів. За внесок у розвиток теорії і технології метало-композитних сплавів TICAD В.І. Мазур відзначений AFRL медаллю імені генерала Арнольда (1997). За дослідження 3d-структури ледебуриту Фрайбурзька гірнича академія (Німеччина) нагородила вченого медаллю імені професора А. Ледебура (1996). Хобі Владислава Іустиновича — яхтинг, у якому втілилася його юнацька мрія про професію моряка.