На сцені одного з провідних театрів Сум Микола Миколайович Ластовецький працює піввіку. Вирізняється яскравою індивідуальністю, однаково талановитий у всіх сценічних жанрах — як у драмі, так і у опереті. Артист створив майже триста образів сценічних героїв. Народився 9 липня 1936 р. у м. Кривій Ріг в сім’ї службовця. Дитинство та юність припали на тяжкі повоєнні роки. Рано пішов працювати, навчався в школі робітничої молоді. Потяг до театрального мистецтва проявився у юного Миколи Ластовецького в самодіяльному театрі Палацу культури Південного гірничо-­збагачувального комбінату. Тому в 1959 році вступає до Харківського державного театрального інституту. Провчившись рік, перейшов на режисерське відділення Харківського державного інституту культури. В 1965 р. М. Ластовецький отримує направлення до Сумського обласного академічного театру драми та музичної комедії імені М. С. Щепкіна, де плідно і натхненно працює дотепер. У творчому доробку артиста ролі різноманітного плану від трагедійних, як то Андронаті «У неділю рано зілля копала», героїчних — козак Іван Карась «Запорожець за Дунаєм» до відверто комічних — Виборний «Наталка Полтавка». Але у відтворенні всіх персонажів Микола Ластовецький однаково щирий, глибокий і правдивий. Тому вдячний глядач кожен вихід артиста на сцену зустрічає аплодисментами. «…Я просто граю роль, як її відчуваю. Наша задача — дати авторському тексту життя, живе відтворення. Заставити людей повірити і співпереживати, сприймати як своє. Коли артист відчуває глядача — це для нього найвища нагорода». Артист втілив ролі: цар Еней — «Медея» Евріпід, Радник — «Лісістрата» Арістофан, хан Гірей — «Маруся Богуславка», Василь — «Циганка Аза», Голова — «Майська ніч» М. Гоголь, Цибуля — «Сорочинський ярмарок», Суддя Ляпкін-Тяпкін — «Ревізор» М. Гоголя, Фірс — «Вишневий сад» А. Чехов, Князь Воляпюк — «Сильва» І. Кальман та багато інших образів. Успішно спробував себе як режисер, поставив виставу «Вечір українського водевілю», куди увійшли дві п’єси — «На перші гулі» та «Хто сміється, тому не минеться», а також українську казку «Розмаринка». До професійних та життєвих порад талановитого актора завжди прислухається молодь. Відзначений орденом «Знак Пошани», багатьма почесними грамотами. Родина Миколи Ластовецького пов’язала життя з театром. Дружина — Алла Федорівна Ластовецька успішно поєднує акторську професію з мистецтвом сценографа та художника по костюмам. Коли Ластовецьким випадає грати у виставі в парі, то аншлаг у залі забезпечений. Син Ярослав — артист, режисер, сценарист. Донька Анастасія — артистка балету Сумського театру, молодша Роксолана — працює в правовій системі. Онуки, які тішать свого дідуся, — учні молодших класів.