Державний військовий діяч Олександр Іванович Кузьмук має беззаперечний авторитет серед офіцерського складу Збройних Сил України, тому двічі обіймав посаду міністра оборони України. За будь-яких політичних змін залишається радником у військовій сфері і безпосередньо бере участь у вирішенні нагальних питань. Під його керівництвом активно здійснювалося реформування ЗСУ. Народився 17 квітня 1954 р. у с. Дятилівка Славутського району Хмельницької області. Батько Іван Федорович — військовослужбовець, заступник командувача 1-ї гвардійської загальновійськової армії, учасник Корсунь-Шевченківської операції, начальник вищого військового училища, генерал-майор. Мати Раїса Михайлівна — військовий лікар. Авторитет батьків мав беззаперечний вплив на формування характеру сина. О. І. Кузьмук також вирішив обрати почесну і відповідальну професію — захищати Вітчизну. Закінчив Харківське гвардійське вище танкове командне училище (1975), Військову академію бронетанкових військ (ВАБВ), де навчався на командному факультеті (1983). Військову службу О. І. Кузьмук проходив у групі радянських військ у Німеччині, Білоруському, Московському, Ленінградському, Прикарпатському, Одеському військових округах. З 1975 р. — командир танкового взводу, з 1978 р. — командир танкової роти, у 1979–1980 рр. — заступник начальника штабу танкового полку. З 1983 по 1988 рр. після навчання у ВАБВ — командир окремого танкового батальйону, начальник штабу танкового полку, командир окремого танкового полку. У 1988–1993 рр. — заступник командира мотострілецької дивізії (мсд), начальник штабу мсд, командир мсд. У 1993–1995 рр. — командир 32-го армійського корпусу, старший військовий начальник в АР Крим. У 1995–1996 рр. обіймав посаду командувача Національної гвардії України. У 1996–2001 рр., а також з вересня 2004 р. до лютого 2005 р. — міністр оборони України, член РНБО України. Наполягав на створенні професійної армії і належного її фінансування. Доктор військових наук (2013). Своє бачення виклав у працях «Концепція Державної програми розвитку Воєнної організації України (історичний аспект, 2005–2007 рр.)», «Воєнна організація України у світлі поглядів на сектор безпеки і оборони держави» (2004–2010). Під його керівництвом розроблена, затверджена і виконана «Державна програма реформування і розвитку Збройних Сил України до 2005 року». З травня по грудень 2007 р. — Віце-прем’єр-міністр України. Радник Прем’єр-міністра України на громадських засадах (2003–2005), радник Президента України (2006, 2014). Народний депутат України IV (2002–2005), VI (2007–2012), VII (2012–1014) скликань, член Комітету з питань національної безпеки і оборони (2007–2012). У здобутку генерала армії України О. І. Кузьмука 6 орденів, медалі і відзнаки. За особисті заслуги у зміцненні обороноздатності України нагороджений відзнакою «Іменна вогнепальна зброя» (1999), а також орденами Данила Галицького (2004) та «За заслуги» III ступеня (2010). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1999). Захоплюється ранньою слов’янською істо­рією, мисливством, рибальством, колекціонує історичну зброю. Дружина Людмила Леонідівна — економіст, очолює приватну компанію. Син Іван — військовий медик, начальник клініки Головного військово­медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь», полковник ЗСУ, учасник бойових дій. Донька Марія — фахівець з міжнародного права.