Народилася 1 липня 1969 р. в м. Заполярному Мурманської області (РФ). 1987 року Оксана Анатоліївна вступила на філологічний факультет ЖДПІ ім. І. Франка, який закінчила 1992 р. за спеціальністю «Українська мова і література». Любов до української філології Оксані Анатоліївні прищепила вчителька Коростишівської ЗОШ №1 Раїса Карпівна Чмут. Після закінчення університету О.А. Кучерук вчителювала в Привітівській ЗОШ Любарського району Житомирської області. А з 1994 р. працює в рідному вузі спочатку на посаді асистента, згодом – старшого викладача, пізніше – доцента кафедри дидактичної лінгвістики та літературознавства (початкова назва – кафедра методики викладання мов і літератур). Упродовж 1994–2002 років О.А. Кучерук за сумісництвом працювала вчителем української мови і літератури в Житомирській школі №24, Житомирській гуманітарній гімназії №23. Серед її учнів є переможці Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт членів Малої академії наук України (секція «українська мова»). 2000 р. О.А. Кучерук успішно захистила кандидатську дисертацію зі спеціальності «Теорія і методика навчання української мови» в Інституті педагогіки АПН України. 2004 р. їй присвоєно вчене звання доцента. Нині Оксана Анатоліївна навчається в докторантурі Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова. Адже її життєве кредо – ніколи не зупинятися на досягнутому, іти вперед, завжди прагнути більшого. Як образно писала Ліна Костенко: «Хто в путі надовго зупинився, на того шаром осідає пил». Науково-методичний доробок О.А. Кучерук складає по- над 60 праць, серед них – посібники з грифом МОН України «Основи естетичного виховання в шкільному курсі української мови», «Перспективні технології навчання в шкільному курсі української мови». Методист постійно підтримує тісні зв’язки з учителями-словесниками м. Житомира та Житомирської області, бере активну участь у міських семінарах учителів української мови і літератури. Зрозуміло, що університет має в житті Оксани Анатоліївни вирішальне значення, з ним переплелися і студентські, і трудові роки викладача. У цьому закладі відбулося професійне становлення О.А. Кучерук як педагога, а творчий науково-методичний пошук триває й зараз. Її пам’ять береже і глибоко змістовні, багаті роздумами лекції М.М. Богдана, Л.І. Бондарчук, П.І. Натикача та ін. викладачів, й епізоди з фольклорної і шкільної практики, і спогади про дитячі табори відпочинку, у яких працювали майбутні педагоги, студентські будівельні загони, що збагачували життєвий досвід. Щиру шану і вдячність висловлює О.А. Кучерук усім викладачам-філологам, які в той час віддавали своїм студентам власні знання, тепло і мудрість серця, аби пробудити чуття «рідномовних обов’язків», сформувати фахову компетентність. У вільний від викладацької і наукової роботи час О.А. Кучерук любить вирощувати й доглядати квіти, бо вони наповнюють душу природною енергією, ваблять око своєю непідробною красою, піднімають настрій, перетворюють будні у свято. Оксана Анатоліївна одружена, її чоловік Кучерук Михайло Миколайович також випускник ЖДПІ ім. І. Франка (закінчив у 1992 р. фізико-математичний факультет). Подружжя виховує доньку Юлію, що нині навчається в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Важливими рисами характеру О.А. Кучерук як людини і фахівця є працьовитість, професіоналізм, порядність, повага до чужої думки, толерантність.