и було живодайне джерело національної традиції, яке надихало на невпинні духовні шукання, дослідження скарбів українського мистецтва та плекання ідеї краси й правди серед студентства. Народився Петро Іванович 12 липня 1942 р. у селі Плиска Ланівецького району Тернопільської області в багатодітній сім’ї, де мати Марія Миронівна, майстриня української вишивки й шиття, змалечку прищеплювала дітям любов до прекрасного, а батько Іван Кирилович — кравець і будівельник — навчав шанувати працю простих людей. У 1958 р. закінчив Буглівську середню школу, на рік випередивши своїх однолітків, адже завдяки непересічним здібностям був відразу переведений до другого класу. З 1962 р. три роки віддав службі в збройних силах. Опісля доля врешті повела іншими стежками — у 1964–1965 рр. майбутній поціновувач театральної сцени навчався в студії при Тернопільському обласному драматичному ­театрі ім. Т. Шевченка, де отримав ­комплексне уявлення про природу сценічної творчо­сті. У 1969 р. Петро Іванович завершив навчання за спеціальністю «Театрознавство» в Київському державному інституті театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого, де крім старанного наповнення скарбнички знань, брав активну участь у бурхливому студентському житті. Відтоді для Петра Івановича почалася натхненна праця в царині культури, зокрема з 1969 до 1973 рр. — робота старшим редактором гастрольного відділу Укрконцерту, інспектором відділу театрів Міністерства культури УРСР. У 1973–1982 рр. працював в Інституті мистецтвознавства та етнології ім. М. Рильського АН УРСР, де закінчив аспірантуру. Попереду чекала відповідальність завідування кафедрою режисури КДІК ім. О. Є. Корнійчука й роботи старшого викладача, чим Петро Іванович ­займався з 1982 до 1988 рр. Постійно перебуваючи в колі ентузіастів, театро­знавець відчував бажання передавати запал до служіння красі молодому поколінню, а відтак із 1988 р. і донині працює проректором із навчальної роботи в стінах рідного університету. Спілкування з молоддю дає наснагу й натхнен­ня для нових звершень. Саме у викладацькій діяльності, як стверджує Петро Іванович, він повністю реалізувався. Активну освітню діяльність доповнює не менш інтенсивна наукова. Будучи кваліфікованим театрознавцем, Петро Іванович досліджує українське мистецтво в його джерелах і становленні, а також публікує праці з історії й теорії театру. У науковому доробку професора понад 80 друкованих праць у галузі театрального мистецтва. Також Петро Іванович дослідив спадок корифея сценічної творчості, видатного українського режисера й педагога Василя Василька, у підсумку видавши книжку «В. С. Василько — режисер» у 1980 р. Крізь усе життя Петра Івановича та його дружини Галини Іванівни, педагога і викладача суспільно-політичних дисциплін, червоною ниткою пройшло розуміння важливого значення освіти для духовного становлення особистості й стало дороговказом у вихованні власних дітей. Так, дочка Леся закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого, а син Василь — випуск­ник Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка. У дружній родині Кравчуків культивуються традиційні цінності, пошана до українських звичаїв і щире захоплення національним мистецтвом.