Понад 50 років трудового життя Віталія Григоровича присвячено автомобільній галузі. Любов до автомобілів прищепив своєму синові батько — Григорій Карпович — автомобіліст з 1930-х рр., шофер-професіонал, інженер, громадський діяч. В.Г. Кононенко трудову діяльність розпочав учнем автоелектрика у 1954 р., ще навчаючись у середній школі. Вищу освіту здобув у Київському автомобільно-дорожньому інституті за спеціальністю «автомобільний транспорт». Після закінчення інституту працював майстром, інженером, начальником автоколони, начальником відділу, головним інженером Київського автотранспортного підприємства 09123. Робота на підприємстві була перервана строковою службою у збройних силах (1966) та відрядженням на спорудження автомобільних доріг в Афганістані (1969—1971). Деякий час після повернення працював заступником головного інженера «Укроргавтотранс», але відчував прагнення до живої роботи, наслідки якої можна бачити самому згідно улюбленому вислову: «И как увидел я, что нет ничего лучше, как наслаждаться человеку делами своими: потому что это доля его, ибо приведет его посмотреть на то, что будет после него?» (Еклезиаст, 3.22). Тому він повертається до АП 09123 на посаду головного інженера. З 1976 по 1978 рр. В.Г. Кононенко перебував у черговому відрядженні на острові Куба в якості головного інженера підприємства Національних автобусів Міністерства транспорту Куби. Повернувшись із відрядження, Віталій Григорович працює головним інженером АП 09101, начальником Київського міжобласного автотранспортного підприємства магістральних сполучень 12861, головним інженером АП 33033 , заступником генерального директора інституту «ДержавтотрансНДІпроект», головним інженером Київського міського об’єднання автомобільного транспорту. Великим випробуванням для В.Г. Кононенка був 1986 рік — рік ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, коли виконував завдання Уряду України щодо евакуації мешканців зони і очолив найбільшу автобусну колону, створену на базі АП 09126. У складі фахівців Київського ТВО пасажирського автотранспорту неодноразово виїжджав до Чорнобильської зони для створення тимчасового автобусного підприємства для перевезень у цій зоні, брав участь в дезактивації забруднених автобусів, для чого створив спеціальні пости з запровадження на них спеціальної технології дезактивації. У період 1997—2002 рр. начальник управління ЗАТ «Український промислово-інвестиційний концерн», директор філії «Транспортно-експедиційного підприємства» концерну. На час заснування підприємства воно мало лише 10 одиниць застарілих вантажівок, виробничо-технічна база була відсутня. Крок за кроком розширювалась матеріальна база, спектр транспортних послуг. Була організована служба автобусних і таксомоторних перевезень. В кінці 2002 р. філія трансформувалася у ВАТ «Київське АТП-2240». Зараз це сучасне підприємство, яке впроваджує новітні технології, поновлює рухомий склад, вдосконалює виробництво. За період інженерної діяльності В.Г. Кононенко вніс 112 раціоналізаторських пропозицій і є співавтором трьох винаходів. За сумлінну працю В.Г. Кононенко нагороджений орденом «Знак Пошани», орденом святого рівноапостольного князя Володимира УПЦМП, медаллю «Ветеран праці», йому присвоєно почесне звання «Заслужений раціоналізатор УРСР». Як генерал-лейтенант Міжнародного Союзу Козацтва, завдяки глибокому патріотизму, вірності своїм кореням сприяє відродженню славних традицій українського козацтва.