Микола Павлович Іщенко — український вчений, філософ, політолог, фахівець з філософії та методології науки, філософії гуманізму і демократії, публічної політики і публічного управління. Народився 26 травня 1946 р. у с. Верхня Згар Драбівського району Черкаської області. У 1973 р. закінчив філософський факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Професійний шлях почав викладачем Донецького політехнічного інституту. З 1977 р. — доцент кафедри політекономії і наукового комунізму, з 1991 р. — професор кафедри філософії Черкаського державного педагогічного інституту (нині Черкаський національний університет ім. Богдана Хмельницького). У 1994–2015 рр. — завідувач кафедри політології і права, з 2008 р. — кафедри державного управління і соціально-політичних наук, де завдяки його ініціативі відкрито магістратуру державної служби. З 2015 р. — професор цієї кафедри. З 1986 р. по 1991 р. входив до складу робочих груп Верховної Ради СРСР з питань помилування дисидентів та Ради Міністрів СРСР з проблем соціально-економічних реформ, створення гуманного, демократичного суспільства, визнання суверенітету союзних республік, створення СНД. У 1990 р. захистив докторську дисертацію «Сутність, суперечності і тенденції соціального становлення молоді (соціально-філософський аспект юнології)». За результатами його праць прийнято Закон України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні». Основні напрями досліджень: філософія політики, філософія гуманізму і демократії, філософія науки, філософсько-політичні проблеми глобалістики, інноваційні тенденції розвитку інститутів держави і громадянського суспільства та соціально-філософські аспекти культури. М.П. Іщенко — один із засновників у СРСР і в Україні нового напряму досліджень — ювентології. У його доробку 266 наукових праць (6 із них з грифом МОНУ). Серед них фундаментальні фоліанти: «Політологія», «Соціально-політична енциклопедія», «Філософія науки», «Філософія гуманізму і демократії», «Публічне управління та адміністрування», «Соціальне становлення радянської молоді», «Людина у Всесвіті і світовій цивілізації». Творчу діяльність М.П. Іщенко присвятив розробці і впровадженню в Україні принципів трьох наукових концепцій: соціально-гуманістичних, ліберально-демо­кратичних цінностей; соціального становлення суверенної, гармонійної особистості та молоді; концепції ювентології, її змісту, теорії і методології. На їх основі з кінця 80-х рр. ХХ ст. функціонує наукова школа філософії гуманізму і демократії професора М.П. Іщенка. Вона досліджує інноваційні зміни таких цінностей: свобода і права людини, рівність, справедливість, миролюбність і людинолюбство, політика нейтралітету, відмова від насильницьких методів боротьби, запобігання війнам. Лекції та доповіді професора вирізняються високим науковим рівнем, українським патріотизмом та тісним поєднанням теорії з життям. Нагороджений знаком «Відмінник народної ос­віти УРСР», почесними грамотами Міністерства освіти України та ін. Життєве кредо вченого: «Служити людям, боротися за мир, гуманізм і демократію!».
Mykhola P. ISHCHENKO
DSc (Philosophy), Prof., Academician of the Ukrainian Academy of Political Sciences.

Professor of the Department of Public Administration, Social and Political Sciences the Bohdan Khmelnytsky National University at Cherkasy. Fields of research: philosophy of humanism and democracy, philosophical and political problems of globalization, innovative trends of the development of state institutions and civil society, social and philosophical aspects of culture, juventology.