Олег Іванович Гринів — учений, педагог, письменник, журналіст і блогер. Він напрацював великий теоретичний доробок з української націології, висвітлений у багатьох публікаціях, обґрунтував дві оригінальні концепції — вітакреатизму як різновиду філософії персоналізму й концепцію «Українці у Другій світовій війні». Народився 20 лютого 1940 р. в с. Малогорожанка Миколаївського району Львівської області. У 1967 р. закінчив юридичний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка. Упродовж 1975–1977 рр. навчався на факультеті міжнародного права й міжнародних відносин Київського державного університету імені Тараса Шевченка. У 1989 р. захистив докторську дисертацію. А в 1997 р. йому присвоєно звання професора. Учений працював у низці закладів вищої освіти Львова й Києва, зокрема у Львівському політехнічному інституті, Львівському державному університеті імені Івана Франка, Київському міжнародному університеті, а також в Інституті народознавства НАН Украї­ни й Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського НАН України. Нині викладає філософію для аспірантів і студентів магістратури Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського. У 1990–1992 рр. Олег Іванович очолював управління культури Львівського облвиконкому й розробив програму реформи культурно-освітньої роботи на обласному рівні. Упродовж 2009–2010 рр. він вів на Центральному радіо «Культура» щотижневу авторську програму «Національна ідея — у постатях». Науковець досліджує широке коло питань, зокрема історичні й теоретичні проблеми української націо­логії, національне державотворення та геополітичні проблеми незалежної України. Також у його фокусі — духовне відродження українського народу та українсько-російські відносини. Крім того, він вивчає історію світового й національного філософського процесу. У доробку О.І. Гриніва понад 500 наукових, ­науково-публіцистичних і навчально-методичних праць, серед яких 20 монографій, 7 посібників, а також більше ніж 30 методичних розробок. Найголовніші роботи: «Українська націологія: від Другої світової війни до відродження України» (2004), «Українська націо­логія: ХІХ — початок ХХ століття» (2005), «Українська націологія: між світовими війнами» (2008), «Закони національної пам’яті» (2017), «Українська націологія: становлення та перспективи» (2019) та інші. Автор посібників із логіки, філософії і філософії туризму. Праці вченого надруковано в Україні, Польщі, Німеччині, Канаді, Італії, Франції та США. Як письменник видав 16 художніх книг. За плідну діяльність нагороджений почесною грамотою Національної академії наук України, подякою Президента України, медаллю «20-річчя Львівської обласної ради народних депутатів першого демократичного скликання», орденом Слави ІІ ступеня «Дніпровської Січі», почесною грамотою Товариства «Знання», знаком НРУ «За заслуги перед Українським народом» ІІ ступеня, знаком К.Д. Ушинського Національної академії педагогічних наук України. Має почесне козацьке звання генерал-осавула ВГКДО «Дніпровська Січ». ­Лауреат премії НСЖУ «Журналіст року», премії І. Огієнка в галузі науки й літературної премії імені В. Чорновола. Олег Іванович — щасливий батько та чоловік. Його дружина, Ольга Степанівна, сорок років присвятила педагогічній праці. Сини Остап і Ростислав та донька Оксана — кандидати наук. У житті вчений керується імперативами, які вивів із власного досвіду: «Ніколи не втрачай надії!» і «Працюй постійно, сумлінно та якісно!»