Сорокарічна наукова праця Василя Антоновича Гайдара із селекції та репродукції карпатських бджіл стала визначним внеском у бджільництво України. Його найбільше досягнення — створення й збереження для майбутнього чистопорідних типів карпатських бджіл, що мають цілий комплекс корисних у господарстві ознак. Завдяки ним карпатські бджоли на території колишнього Радянського Союзу стали найпопулярнішими, адже засвідчили високу продуктивність у різних кліматичних умовах. Надбавка продукції бджільництва від використання відселектованих чистопорідних карпатських бджіл тільки в Україні обчислюється багатьма мільйонами. Народився 15 липня 1942 р. у с. Новоселиця Миргородського району Полтавської області. У 1959 р. закінчив середню школу зі спеціалізацією бригадир-рільник у с. Попівка — де налічувалося понад 1000 дворів, а саме село згадувалося у вірші «Пісня про трактористку» Павла Тичини. У 1960 р. закінчив Гадяцьку однорічну сільськогосподарську школу за фахом технік-бджоляр. У середній школі та школі бджільництва викладачі були професійні, згадує їх із пошаною. Із Гадяцької школи виніс і досі пам’ятає майже 50 назв медоносних рослин латиною. А все тому, що викладач бджільництва, вісімдесятирічний дідусь, дорогою на пасіку називав латинську назву рослин-медоносів і вона легко западала в пам’ять. Після навчання працював у Миргородському районі на Полтавщині помічником бджоляра в колгоспі, тваринником, обліковцем і бригадиром МТФ на кінному заводі. Далі була служба в Радянській армії. Вищу освіту Василь Антонович здобув у Полтавському сільськогосподарському інституті та Всесоюзному сільськогосподарському інституті заочної освіти в м. Балашиха Московської області, де в 1969 р. на відмінно захистив дипломну роботу щодо випробування різних порід бджіл у Поліській зоні України й був рекомендований на навчання в аспірантурі при кафедрі бджільництва ТСГА. З 1965 до 1971 рр. пройшов підготовку на Українській дослідній станції бджільництва, працюючи на посадах від техніка до старшого наукового співробітника. У цей же період, після здобуття вищої освіти, наприкінці 1969 р. став завідувачем методичного кабінету Гадяцької однорічної сільськогосподарської школи. Займався відродженням навчального процесу з підготовки техніків-бджолярів та викладав курс біології бджолиної сім’ї. У 1971–1974 рр. Василь Антонович навчався в аспірантурі при кафедрі бджільництва Московської сільськогосподарської академії імені К. А. Тімірязєва, де достроково захистив кандидатську дисертацію на тему «Розробка технології виробництва й використання безстільникових пакетів відселекціонованих ліній карпатських бджіл». Роботу виконував у республіках Середньої Азії та Західному Сибіру Росії. Під час навчання за сумісництвом працював молодшим і старшим науковим співробітником. Робота була відзначена медаллю ВДНГ СРСР. Після закінчення аспірантури й до 1984 р. обіймав посаду старшого наукового співробітника НДС ТСГА й за сумісництвом викладача ряду дисциплін із бджільництва на кафедрі зоології ВСГІЗО, де підготував багато дипломників. У 1975 і 1976 рр. здійснив велику організаторську роботу щодо впровадження технології безстільникових пакетів карпатських бджіл на пасіках Закарпаття. У результаті вперше в Україні та й у Радянському Союзі загалом було налагоджено масове виробництво безстільникових пакетів бджіл, котре в подальшому ще більше набрало обертів. У 1975–1978 рр. на пасіках Рахівського району було виділено ряд чистопорідних сімей, із яких відселекціонували

високопродуктивні лінії карпатських бджіл № 61, № 62 та № 69 і в різних районах Закарпаття створили їхні первинні репродуктори. Матки постачалися на обласні розплідники України та в спеціалізовані радгоспи Північного Кавказу Росії з метою масової репродукції маток та пакетів карпатських бджіл, попит на які все зростав. Тривав процес успішного схрещування з кавказькими бджолами, котрими була метизована більшість пасік не тільки України, а й республік Радянського Союзу. Продуктивність бджільництва підвищувалася, як і попит на матеріал чистопорідних карпатських бджіл. Тому в 1984 р. на базі Закарпатського ­обласного бджолорозплідника організували Мукачівський бджолокомплекс, який став єдиним постачальником племінного матеріалу чистопорідних карпатських бджіл. Його організатором і керівником до 1987 р. був В. А. Гайдар. У цей час господарство досягло найбільшого розквіту. Згодом при цьому господарстві ­Василь Антонович очолював новостворений дослідницький сектор, що займався селекційно-­племінною роботою як у себе, так і в низці інших бджолорозплідників Украї­ни. Результатом було значне поліпшення чистопорідності пасік провідних обласних бджолорозплідників. З 1989 до 2010 рр. Василь Антонович завіду­вав відділом селекції та репродукції карпатських бджіл Національного наукового центру «Інститут бджільництва імені П. І. Прокоповича» НААН. Там у співпраці з О. О. Гінзбургом розробив програму «Селекція бджіл в напівзакритій мікропопуляції», що дає змогу, зокрема, найбільш повно зберігати генофонд карпатських бджіл. Використання цієї методики уможливило створення пасік чистопорідних високопродуктивних типів карпатських бджіл: «Вучківський», «Колочавський», «Говерла», «Рахівський» і «Синевир». Серед них найбільш масово репродукуються бджоли типу «Вучківський». Крім того, за час роботи в Інституті бджільництва паралельно із селекцією карпатських бджіл В. А. Гайдар здійснив низку інших досліджень. За його участі розроблено методику визначення чистопорідності бджолиних сімей за допомогою екстер’єрних полів. З’ясовано деякі фактори, що впливають на успішну зимівлю бджіл в умовах Закарпаття, а також нові закономірності коливання температури в клубі бджіл, що зимують. Узагальнено багаторічні дослідження маси маток відселектованих карпатських бджіл. Результати використані при складанні біоморфологічного стандарту на відселектованих карпатських бджіл. Розроблено норми витрати кормів бджолиними сім’ями в осінньо-зимово-весняний період для зони Полісся й Карпат. Досліджено ефективність деяких ветпрепаратів у разі захворювань бджіл. Підтверджено шкідливість додавання оцтової кислоти при поповненні зимових кормових запасів бджіл. Запатентував (№ 126565 від 25.06 2018) «універсальну кліточку» аналогів якій немає. Результати наукової діяльності Василя Антоновича висвітлені в 7 книгах та понад 160 статтях. Його багаторічна наукова праця відзначена багатьма нагородами, зокрема трудовою відзнакою «Знак пошани» Міністерства аграрної політики України, Золотою відзнакою Бджолярського кругу «За рентабельну пасіку», «Почесною відзнакою» Української академії аграрних наук, Всеукраїнською відзнакою «Людина року 2016», премією «Карпатські бджоли» імені Й. Й. Рачка та багатьма грамотами.