Дослідження науковця Миколи Васильовича Дяченка присвячені проблемам філософії культури, діалектики соціокультурного процесу, історії й теорії культури, етики та естетики. Народився 1 листопада 1941 р. у хуторі Стягайлівка Липоводолинського району Сумської області. У 1960 р. закінчив Харківський гідро­метеорологічний технікум. У 1962 р. вступив до Ленінградського державного університету (нині — Санкт-Петербурзький університет), закінчив філософський факультет. Трудову діяльність розпочав у 1960 р. Працював за державним розподілом у Північно-західному управлінні Гідрометслужби СРСР. Однак уже в 1968 р. почав працювати за другою освітою — спочатку асистентом, а потім старшим викладачем філософських дисциплін у Харківському інституті мистецтв (нині — Харківський національний університет мистецтв імені І. П. Котляревського). Після завершення філософської аспірантури з 1974 р. працює в Харківській державній академії культури. У цьому навчальному закладі з 1990 до 2017 рр. пройшов шлях від старшого викладача до завідувача кафедри філософії та політології, проректора з наукової роботи. Ще в 1994 р. захистив докторську дисертацію. Нині — професор кафедри філософії та політології. Микола Васильович є автором понад 170 нау­кових і науково-методичних праць, серед них — 6 наукових монографій, 8 навчальних посібників і підручників із філософських дисциплін. Видавав книжки із філософської та літературно-художньої есеїстики, зокрема «Хатній космос», «Магія пізнання», «Временное и вечное», «Римские стоики», «Просто жить». За його наукового консультування й керівництва захистили дисертації 6 докторів і 6 кандидатів наук. Із 2007 р. професор очолює спеціалізовану вчену раду Харківської державної академії культури із захисту докторських і кандидатських дисертацій за спеціальностями «Теорія та історія культури», «Україн­ська культура». Нині також є заступником відповідального редактора наукового фахового збірника «Культура України». Долучався до громадських ініціатив. Як експерт із питань розвитку освіти й культури брав участь у розробці регіональної програми «Харківщина — 2010», а саме розділу «Культура і духовність». За плідну діяльність нагороджений почесною грамотою виконкому Харківської міської ради, стипендією імені В. Н. Каразіна з гуманітарних наук Харківської обласної державної адміністрації та почесною відзнакою. Гордістю й радістю Миколи Васильовича є велика родина. Свої досвід і життєву мудрість він передає донькам, двом онукам і правнуку. За мудрою порадою до нього приходять часто. Адже він знає, як підбадьорити. Не раз Микола Васильович повторював слова М. Монтеня: «Не дорікай собі: «Я сьогодні нічого не здійс­нив». А хіба ти не жив? Просто жити — не тільки найголовніша, а й найкраща з твоїх справ».