Народилася 13 лютого 1977 р. в м. Донецьк у сім’ї лікарів. Мама Галина Мефодіївна — лікар-кардіолог із 47-річним стажем роботи в Дорожній клінічній лікарні на станції Донецьк, почесний залізничник, завідувала кардіологічним відділенням. Батько Володимир Ілліч — член-кореспондент Національної академії медичних наук України, доктор медичних наук, професор, керував кафедрою анестезіології та реаніматології факультету післядипломного навчання, був директором Інституту післядипломної освіти. З 2015 р. працює головним науковим співробітником наукового відділу малоінвазивної хірургії Науково-практичного центру профілактичної та клінічної медицини Державного управління справами.
У 1999 р. Т. В. Черній закінчила з відзнакою Донецький державний медичний університет імені Максима Горького за спеціальністю «Лікувальна справа», асистувала на кафедрі нервових хвороб та медичної генетики. З 2006 р. — доцент, а з 2014 р. — професор кафедри неврології та медичної генетики Донецького національного медичного університету імені Максима Горького. З 2014 р. дотепер обіймає посаду провідного наукового співробітника наукового відділу
Від початку пандемії коронавірусу Тетяна Володимирівна разом із колегами долучилася до боротьби з COVID-19. Очолювала робочу групу з розроблення протоколу надання медичної допомоги під час лікування коронавірусної інфекції в ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС. Працювала над виданням електронних методичних рекомендацій «Діагностика, лікування, профілактика ускладнень, інтенсивна терапія коронавірусної інфекції (2019 nCoV)», а також у складі авторської групи «Клінічного маршруту пацієнта з симптомами гострого респіраторного синдрому, визначеного випадком COVID-19». Активно бере участь у міжнародних наукових і науково-практичних конференціях.
З дитинства Тетяна Володимирівна щиро захоплювалася професіоналізмом батьків, їхній приклад завжди був і є найвищою планкою морального й фахового зростання. Донька Валерія дещо змінила традицію і вибрала французько-арабську філологію, є студенткою Київського національного лінгвістичного університету, але зберегла сімейну тенденцію в головному — попри юний вік, уже викладає і має гідні результати.
Тетяна Володимирівна переконана, що всіма успіхами, досягненнями й непохитним характером завдячує сім’ї. Кредо її життя: «Ніколи не здавайтеся — ні у великому, ні в малому. Ніколи не здавайтеся, якщо це не суперечить честі й здоровому глуздові. Ніколи не скоряйтеся силі, навіть якщо противник переважає».