Серед наукових досягнень Онуфрія Степановича Банаха, вихованця Грузинської цеолітної школи академіка Георгія Цицишвілі, є виявлення надзвичайно високої селективності срібловмісних цеолітів типу Y при вилученні чадного газу із забрудненого повітря (1973) і розроблення на цій основі нових методик кількісного аналізу мікроконцентрацій чадного газу в ньому. Одним із побічних результатів стало відкриття в 1972 р. «ефекту малих заміщень» катіонів у цеолітах — стрімкого зростання величин хроматографічного затримування етану, метану й кисню на модифікованих невеликими кількостями катіонів калію, рубідію або цезію цеолітах типу Y, яке досі не отримало наукового пояснення. Народився 24 червня 1934 р. в с. Галич Підгаєцького району Тернопільської області. У 1952 р. вступив на хімічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка. Упродовж 1957–1960 рр. учителював у Підгайцях і за сумісництвом викладав хімію в медичному училищі. Після закінчення в 1963 р. аспірантури на кафедрі фізичної та колоїдної хімії ЛДУ імені Івана Франка працював викладачем, із 1965 р. старшим викладачем хімії Луцького загальнонаукового (з 1967 р. — загальнотехнічного) факультету, підпорядкованого ЛДУ імені Івана Франка (з 1971 р. — Львівському політехнічному інститутові). З 1975 р. викладав у Львівському державному медичному інституті: у 1977 р. обраний асистентом кафед­ри фізичної та колоїдної хімії, у 1990 р. — доцентом, у 1993 р. — професором кафедри загальної, біонеорганічної та фізколоїдної хімії. На базі Львівського медінституту в 1976 р. організував Львівську цеолітно-хроматографічну групу, яка розгорнула газохроматографічні дослідження синтетичних і природних цеолітів та їхніх модифікацій задля розроблення методик аналізу забруднень повітря чадним та іншими газами. У 1977 р. захистив кандидатську, а в 1992 р. — докторську дисертації. У його доробку 218 наукових праць, зокрема 4 монографії, 5 авторських свідоцтв на винаходи. Підготував 6 кандидатів наук. На базі Львівської цеолітно-хроматографічної групи створив й очолив Львівське хроматографічне товариство (1995). Упродовж 1998–2002 рр. був членом спеціалізованої вченої ради з присудження наукових ступенів в Інституті хімії та хімічних технологій Національного університету «Львівська політехніка». Активно співпрацює з хімічною комісією НТШ. Член редколегії «Журналу Хроматографічного товариства» (Київ). За вагомий внесок у розвиток хроматографічної науки нагороджений почесною грамотою Наукової ради з хроматографії АН СРСР (1982), нагрудним знаком «Винахідник СРСР» (1985), грамотою за активну участь у діяльності НТШ (2018). З дружиною Любомирою Іллівною виховали двох ­синів: Івана — лікаря, письменника, і Тараса — доктора фізико-математичних наук, професора, завідувача ­кафедри геометрії і топології ЛНУ імені Івана Франка. Життєве кредо: «Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод не спинить вас» (Іван Франко).