Валерій Йосипович Бачинський багато років присвятив збереженню та розвитку національної культури, працюючи на управлінських посадах високого рівня в органах державної влади. Народився 17 січня 1957 р. у мальовничому місті Заліщики Тернопільської області. Мати, Клавдія Кузьмівна, доброї натури та мудрості від природи, навчила хлопця чуйності й любові до людей, настановляючи допомагати кожному мірою сил. Ще з дитинства на все життя зачарувався красою української пісні, яка бриніла йому лейтмотивом на всіх дорогах широкого світу. Вищу фахову освіту здобув у Київському державному інституті культури імені О. Корнійчука в 1978 р., а потім навчався у Львівському філіалі Академії державного управління при Президентові України, яку закінчив у 2001 р. Після закінчення інституту розпочав трудову діяльність викладачем предметів клубного циклу в Теребовлянському культурно-освітньому училищі. А далі — робота в комсомольських та партійних органах, в яких займався розбудовою культурно-мистецьких закладів, опікувався сферою сценічного мистецтва, збереженням та розвитком художньої самодіяльності (аматорського мистецтва) та активно допомагав творчій молоді. Валерій Йосипович започаткував проект та багато років був керівником і режисером яскравих концертів-звітів районів на сцені обласного Палацу культури «Березіль». У створених музично-сценічних картинах цих свят, було передано весь колорит кожного маленького регіону. Крім того, виступив автором і режисером низки мистецьких проектів, які стали проводитись на всеукраїнському рівні — «Лемківська Ватра», «Тернопільські театральні вечори»; свят народних ремесел та фольклору, духовної музики, оригінальних оглядів-конкурсів тощо. Очолив творчу групу з підготовки та створення науково-популярного фільму про вченого-фізика родом із Тернопільщини Івана Пулюя. На зорі незалежності Валерій Бачинський долучився до державотворчої роботи, працюючи на відповідальних посадах в органах виконавчої влади. Зокрема, у 1998 р. очолив управління з питань внутрішньої політики, а потім управління культури. У цей час був керівником і режисером блискучих концертів-звітів на головній сцені країни — у Національному палаці культури «Україна», де захопленим глядачам представляв творчість свого рідного краю — Надзбруччя. За значні творчі досягнення нагороджений орденом «Знак пошани» (1986). У 2006 р. Валерій Йосипович очолив Департамент мистецтва і регіональної політики Міністерства культури й туризму України, а у 2008 р. — Адміністративний департамент Міністерства охорони здоров’я України. Із 2012 р. працює директором-розпорядником Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка — першої мистецької сцени країни й сміливої лабораторії творчої думки. Не оминає В. Й. Бачинський і громадської роботи. Він голова Ради земляцтва «Тернопілля» в м. Києві, дбає про те, щоб кожен земляк міг долучитися до спільної справи й бути корисним рідному краю й країні. Щасливо склалося сімейне життя Валерія Йосиповича. Разом із дружиною, лікарем за фахом, виховали двох синів: Олександра — лікаря за покликом серця та Миколу — професійного юриста та адвоката, який нині працює в ІТ компанії. У професії та житті Валерій Йосипович дотримується оптимістичних поглядів, керуючись гаслом: «Бути людиною». Радісно йти життєвими стежками допомагає переконання в тому, що треба любити світ, любити людей і те, що нам дав Всевишній.