Добре знана серед земляків, Ольга Михайлівна Бабій стояла біля витоків створення першого на Прикарпатті обласного телебачення. Людина неспокійної вдачі, цілеспрямована і творча, переконана, що найвище завдання в житті — доб­ре зроблена робота, особливо та, яку любиш. Народилася у м. Коломия 14 серпня 1955 р. Із золотою медаллю закінчила середню школу, з відзнакою — факультет журналістики Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка. У журналістиці працює з 1972 р. Пройшла шлях від позаштатного кореспондента Коломийської міськрайонної газети «Червоний прапор» до генерального директора Івано-Франківського обласного телебачення «Галичина». Бути у вирі життя, на вістрі часу — для пані Ольги слова не порожні. У 1986 р. — разом з ліквідаторами Чорнобильської аварії на Житомирщині. Восени з однодумцями започатковує (в радянський час!) часопис нового типу — газету «Агро». Упродовж 1988–1989 рр. активно працює в організації Товариства української мови імені Тараса Шевченка, осередків Народного Руху України. Освітлює перший фестиваль «Червона рута» у Чернівцях. Пише про перші демократичні вибори до органів місцевого самоврядування. У 1990 р. ініціює та створює перше обласне телебачення Прикарпаття «Галичина», яким керує беззмінно уже 25 років. Засноване першою демократично обраною обласною радою Івано-Франківщини, ОТБ «Галичина» стало прототипом суспільного телебачення. Майно належить територіальній громаді області, яка частково фінансує студію, решту коштів заробляє колектив. Кілька років поспіль у загальнонаціональному бізнес-рейтингу ЗМІ «Галичина» стає кращим комунальним підприємством України. Ольга Бабій — не тільки генеральний директор, депутат багатьох скликань обласної та міської ради, а й провідний журналіст, працює як репортер, нарисовець, аналітик, бере інтерв’ю. Десятки репортажів присвячені Помаранчевій революції та Революції Гідності, освітлює події з Півдня України та зони АТО. Плідно співпрацює з товариством «Просвіта». У творчому доробку також ліричні вірші і драматичні поеми. Ольга Михайлівна — член Національної спілки письменників України, автор поетичних збірок «Мить на долоні» (1990), «Крізь простір і час» (2001), «Нерон» 2003, «Батурин» (2008, 2014). Нагороджена орденом княгині Ольги III (2001) та II ступенів (2005), вищою нагородою Національної спілки журналістів України «Зірка української журналістики», медаллю «За заслуги перед Прикарпаттям». Лауреат багатьох всеукраїнських та міжнародних телевізійних конкурсів. Разом з чоловіком, інженером-конструктором Степаном Степановичем Бабієм виховала двох доньок. Оксана — лікар, Уляна — юрист. У родині — четверо онуків: Нестор, Северин, Устим, Емілія.