Ім’я Олексія Гавриловича Захарченка увійшло в історію аграрної освіти як одного із фундаторів вищого навчального закладу Півдня України — Миколаївського сільськогосподарського інституту. Він виховав сотні аграріїв, передаючи знання та багатий практичний досвід. Народився 30 березня 1930 р. у с. Чижівка Звенигородського району Черкаської області. Від батьків передалася любов до землі-годувальниці, нестримне бажання допомагати людям. Характер загартувала Велика Вітчизняна війна: виснажливо працював у колгоспі, бачив жахіття лихоліття — з поля бою звозив у братські могили тіла убитих солдатів. В березні 1944 р. одержав наскрізне поранення кисті лівої руки, лікувався в Бужанівському військовому госпіталі. У 1952 р. закінчив Козачанський зооветеринарний технікум Київської області, у 1964 р. — Одеський сільськогосподарський інститут. Працював зоотехніком Новоодеського району Миколаївської області, головним зоотехніком Малинівської машинно-тракторної станції. Упродовж наступних 35 років — на комсомольсько-партійній роботі, пройшов шлях від першого секретаря райкому комсомолу до секретаря Миколаївського обкому КПУ. Добре знав та відчував потреби села. Особливі успіхи досягнуто за час діяльності на посаді І секретаря Баштанського РК КПУ Миколаївської області (1970–1975). За ініціативи Олексія Гавриловича впроваджено акордно-преміальну оплату праці у сільському господарстві, що перейняли на території СРСР. Введено в дію комбікормовий завод, сирний завод, а також міжколгосптваринпром — перший у Союзі з виробництва продукції тваринництва. Створено агропромисловий садівничий комплекс площею 1,7 тис. га, нині — ЗАСТ «Зоря Інгулу». У 1974 р. Баштанський район вийшов переможцем Всесоюзного соціалістичного змагання. За значний особистий внесок у соціально-економічний розвиток району О. Г. Захарченко нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. Обирався депутатом Верховної Ради УРСР IX скликання (1975–1980). Делегат XXIII з’їзду КПРС та XXIV і XXV з’їздів КП УРСР. Закінчив Академію громадських наук при ЦК КПРС (1982). Завдяки активній діяльності, наполегливості, енергійності Олексія Гавриловича у 1984 р. відкрита Миколаївська філія Одеського сільськогосподарського інституту, що з часом перетворилася на флагмана аграрної освіти Півдня України — Миколаївський державний аграрний університет (нині — МНАУ). Олексію Захарченку випала висока честь вручати першокурсникам символічний ключ знань і студентський квиток. З 1989 р. — кандидат економічних наук. У 1992 р. присвоєно вчене звання доцента. Автор книг із сільського господарства загальним накладом 155 600 примірників. Нині обіймає посаду доцента кафедри управління виробництвом та інноваційною діяльністю підприємств. Почесний професор МНАУ (2015). Успіхи, здобутки та перемоги університету додають сили для подальшої плідної праці — навчання молоді. Багатий життєвий досвід виклав у книзі «Йти по землі людиною». Найдорожчою для О. Г. Захарченка є медаль «За доблестный труд в период Великой Отечественной войны 1941–1945 гг.». Пізніше нагороджений орденом Леніна, двома орденами Трудового Червоного Прапора, медалями «За трудову доблесть», «Ветеран праці», має відзнаки Міністерства аграрної політики України та інші. Почесний громадянин Баштанського та Новоодеського районів. Турботу та підтримку знаходить у сім’ї. Дружина Антоніна Леонтівна, берегиня роду (світла пам’ять) працювала вчителем фізики. Син Олексій та онука Антоніна за фахом — історики, дочка Людмила та онук Володимир — медики.