Іван Гамкало сказав: «Лідія Забіляста має не лише красивий голос, а й вельми шляхетну ма­неру співу, виразне фразування. Вокальна школа України широко відома, але далеко не всі досягли такої краси співу, як Лідія Забіляста». Зібравши самі лише відгуки про Лідію Забілясту, можна написати книгу. Кожна її партія і роль на сцені Національної опери України — окреме життя. Не зігране — відчуте серцем. Народилася 8 вересня 1953 р. у с. Олено-­Косогорівка на Кіровоградщині. У родині співали всі, тож пісня для Лідії Леонідівни стала другою мовою, а згодом і покликанням. Основи професії опановувала на диригентсько-­хоровому відділенні Кіровоградського музичного училища в 1969–1973 р., і саме тут остаточно переконалася у правильності зроб­леного вибору. Професіоналізмом та обізнаністю у репер­туарі Лідія Леонідівна завдячує своєму наставнику Віктору Іконнику. У 1973 р. маестро запросив її солісткою до свого камерного хору, в якому Л. Л. Забіляста мала щастя працювати сім років. Без відриву від роботи в хорі вступила до Київської консерваторії (Національна музична академія України імені П.І. Чайковського) на вечірнє відділення. Під керівництвом Зої Христич формувалася як вокалістка. Надзвичайне навантаження молодої студентки, пов’язане з поєднанням хорового та оперного співу, роботи й нав­чання підготувало до майбутніх життєвих і творчих випробувань. Результати кропіткої праці над собою не довелося довго чекати — у 1978 р. Лідія Забіляста стає лауреатом ІІІ Республіканського фестивалю «Молоді голоси» та здобуває І премію Республіканського конкурсу імені М. Лисенка. Це була найвища відзнака творчості на той час. У 1979 р. здобула ІІ премію на ІХ Всесоюзному конкурсі вокалістів імені М. Глінки у Таллінні. Того ж року їй присвоєно почесне звання заслуженої артистки УРСР. З 1979 р. Л. Забіляста — солістка Національного академічного театру опери та балету України імені Т. Г. Шевченка. Надзвичайний досвід здобула під час стажування в театрі «Ла Скала» в Італії у 1980–1981 рр., що підтвердили подальші перемоги — І премія та золота медаль на VІІ конкурсі ім. П. Чайковського, комсомольська премія ім. М. Остров­ського, звання народної артистки України, премія Ленінського комсомолу, Почесна грамота Кабінету Міністрів України, премія ім. В. Винниченка. У 2011 р. удостоєна Національної премії імені Тараса Шевченка. В репертуарі Лідії Леонідівни понад 20 оперних партій, серед яких: Оксана («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Наталка («Наталка Полтавка» М. Лисенка), Маргарита («Фауст» Ш. Гуно), Недда («Пая­ци» Р. Леонкавалло), Чіо-Чіо-сан, Турандот («Мадам баттерфляй», «Турандот» Дж. Пуччіні); партії сопрано у концертах Д. Бортнянського, Дж. Верді, В.-А. Моцарта, А. Вівальді; романси П. Чайковського, М. Глінки, С. Рахманінова, Ф. Ліста, Ф. Шопена, В. Косенка, Я. Степового, М. Лисенка та інші. Виконала головну роль у музичному фільмі «Спокута» за поемою «Наймичка». Виступала у концертних залах Петербурзької філармонії (Велика зала ім. Д. Шостаковича), Московського Большого театру, Кремлівського палацу, Ризького Домського собору, у концертних залах різних міст України. За кордоном — в Австралії, Південній та Північній Америці, по всій Європі, Канаді, Японії, в Сінгапурі. Працювала з іменитими диригентами: С. Турчаком, В. Кожуха­рем, О. Рябовим, І. Блажковим, В. Федосєєвим, С. Сондецкісом.