Петро Максимович Шевчук народився 22 грудня 1928 року в с. Поздимир Радехівського району на Львівщині. У 1949 р. на відмінно закінчив Сокальську середню школу і вступив до Львівського політехнічного інституту на спеціальність «астрономо-геодезія». Одержавши диплом з відзнакою у 1954 р., був направлений на роботу в Українське аерогеодезичне підприємство (з 1962 року Підприємство № 13). На підприємстві працював до виходу на пенсію (1990 р.) і пройшов увесь свій трудовий шлях від інженера астрономо-геодезиста загону, головного інженера загону, начальника виробничо-планового відділу підприємства, головного інженера підприємства (1968 — 1990 рр.). Тут він грамотно й оперативно здійснював технічне керівництво технологічними процесами топографо-геодезичного і картографічного виробництва, забезпечував зростання його науково-технічного рівня, впровадження у виробництво нових технологій, приладів та обладнання. У 1978 р. П.М. Шевчук успішно захистив кандидатську дисертацію «Питання відновлення та згущення державної геодезичної мережі для забезпечення великомасштабних зйомок», а в 1986 р. у співавторстві видав монографію «Городская полигонометрия», у якій узагальнено досвід і намічено перспективу побудови міських геодезичних мереж із застосуванням найсучасніших технічних засобів і технологій. Упродовж багатьох років Петро Максимович брав активну участь у підготовці кадрів для геодезичного виробництва. З 1971 по 1975 рік працював головою Державної екзаменаційної комісії на геодезичному факультеті Львівського політехнічного інституту, а в 1981–1994 рр. — у Київському інженерно-будівель-ному інституті. У 1987–1990 рр. очолював філіал кафедри «Автоматизація геодезичного виробництва» Київського інженерно-будівельного інституту, читав курс лекцій з організації та планування робіт. У 1991 р. йому присвоєно вчене звання доцента. Петро Максимович автор понад 60 наукових статей, присвячених побудові державних та знімальних геодезичних мереж, топографічним зйомкам великого масштабу, вивченню сучасних рухів земної кори, спричинених екзогенними і техногенними чинниками, тощо. У 1990 р. П.М. Шевчук переходить на штатну роботу в Українське товариство геодезії, аерокосмічних зйомок і картографії, активно працює над підвищенням ролі первинних осередків товариства у становленні геодезичної служби незалежної України, над створенням наукової термінології з цифрового картографування. У 1992 році видав у співавторстві «Тлумачний словник з питань цифрового картографування і інформаційних систем. Основні терміни». У 1997–2007 рр. Петро Максимович працює в Науково-дослідному інституті геодезії і картографії (НДІГК) на посадах завідувача лабораторії, ст. наукового співробітника, займається розробкою нормативно-технічних документів для геодезичного виробництва. У 2008 р. він повертається в Українське товариство геодезії і картографії на штатну посаду заступника голови правління з організаційних питань, де працює і нині. За значний особистий внесок у розвиток топографо-геодезичних і картографічних робіт, активну виробничу, наукову та громадську діяльність його нагороджено знаком «Відмінник геодезії і картографії» ГУГК СРСР, медалями «За доблестный труд», «В память 1500-летия г. Киева», «Ветеран труда», почесними грамотами ГУГК СРСР і Президії ЦК профспілки СРСР, ВСНТТ і ВЦРПС, Укргеодезкартографії. Йому присвоєно почесне звання «Заслужений ветеран підприємства», а його ім’я занесено до Книги трудової слави ГУГК СРСР.