Головним науковим досягненням видатного вченого в галузі інформатики, логіки та математики Володимира Никифоровича Редька є відкриття універсальних дескриптивних логік і розв’язання трьох класичних проблем: існування, однозначності й опису всіх дескриптивних логік і алгебр. Завдяки цьому здобутку закладений логіко-математичний фундамент принципово нового напрямку інформатики — програмології, предметом якої є суті, обумовлені сутностями, а методом — концептологічна релятивізація. Народився В. Н. Редько 12 квітня 1937 р. у Києві. У 1959 р. з відзнакою закінчив механіко-математичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Перші наукові результати були отримані В. Н. Редьком у студентські роки під керівництвом професора Л. А. Калужніна. Основний результат його дипломної роботи щодо структури нільпотентних алгебр ендоморфізмів скінчених абелевих груп надрукований в співавторстві у головному фізико-математичному журналі «Успехи математических наук» у 1959 р. У 1963 р. захистив кандидатську, у 1970 р. — докторську. Науковим керівником кандидатської та науковим консультантом докторської дисертацій був академік В. М. Глушков. У 1959–1971 рр. В. Н. Редько працював в Інституті кібернетики АН УРСР. У 1971 р. заснував кафедру теорії програмування на факультеті кібернетики КНУ імені Тараса Шевченка, яку очолював до 2002 р. У 1992 р. його обрано членом-кореспондентом, а в 2000 р. — академіком НАН України. З розвитком інформатики найважливіше місце посідають алгебри і логіки, обумовлені різними типами інформатико-технологічних систем. З 1959 р. творча діяльність В. Н. Редька присвячена логіко-алгебраїчним дослідженням цих відношень та їхньому застосуванню у моделюванні різноманітних предметних областей. Володимир Никифорович запропонував повний розв’язок принципово складних інформатико-логічних і логіко-математичних проблем, таких як: проблема С. Кліні щодо аксиоматизації регулярних і квазірегулярних алгебр; проблема Д. Кнута щодо інтенсиальної параметризації його атрибутних систем; ключові проблеми Г. Фреге, А. Чорча, Р. Карнапа, пов’язані з інтенсиалізацією конотативних відношень обумовленості; проблеми С. Кліні і А. Тарського щодо інтенсиалізації денотативних відношень обумовленості. Отримані результати сприяли у подальшому становленню програмології та принесли вченому світове визнання. Наукові здобутки В.?Н. Редька з програмології та її сучасного розвитку у напрямку дескриптології, дефінітології та концептології увійшли до монографій і підручників вітчизняних та зарубіжних авторів. На основі програмології сформувалася відома наукова школа з широкими міжнародними зв’язками. В. Н. Редько неодноразово працював запрошеним професором у провідних університетах світу. Він є членом програмних комітетів престижних міжнародних конференцій, членом редколегій наукових та науково-педагогічних журналів, зокрема міжнародного науково-теоретичного журналу «Кібернетика і системний аналіз». Виховав плеяду талановитих вчених, серед його учнів 5 докторів і понад 40 кандидатів наук. У нау­ковому доробку академіка понад 200 праць. За плідну науково-педагогічну діяльність, ефективну підготовку молодих науковців близького та далекого зарубіжжя Володимир Никифорович нагороджений орденом Дружби народів (1984).
Volodymyr N. Redko
Academician of NAS of Ukraine, DSc (Physics and Mathematics), Prof., Laureate of the State Prize of Ukraine in Science and Techno­logy. Honoured Professor of Taras Shevchenko National University of Kyiv.

Fields of research: programology.