Народився 15 грудня 1935 року в с. Червоний Яр Балакліївського району Харківської області. Після закінчення у 1954 році середньої школи, служив у танкових військах Радянської Армії. У 1957 році вступив на факультет фізичного виховання Черкаського державного педагогічного інституту, через рік перевівся до Харківського державного педагогічного інституту фізичного виховання, який закінчив 1961 року. З 1961 по 1964 роки викладав на кафедрі легкої атлетики у Харківському державному педагогічному інституті, потім 20 років працював на посаді старшого викладача кафедри фізичного виховання Харківського політехнічного інституту. У 1984–1990 роках обіймав посаду заступника декана Харківського спортивного факультету Київського державного інституту фізичної культури, а згодом — проректора із спорту Харківського державного інституту фізичної культури. Сесія обласної ради народних депутатів 1990 року обрала Миколу Олександровича головою комітету у справах молоді та спорту Харків-ського облвиконкому. З 1995 року і донині М.О. Олійник є ректором Харківської державної академії фізичної культури. Свій досвід і бажання передати молоді напрацювання довгих років утілені у понад 100 наукових працях, серед них 4 навчальних та 12 методичних посібників, 3-томне видання «История физической культуры и спорта на Харьковщине» (1984–1994 рр.). У 1991 році Державний комітет СРСР з народної освіти присвоїв М.О. Олійнику вчене звання доцента, а 2003 року рішенням атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України йому присвоєно вчене звання професора. Професор Олійник — член виконкому Національної федерації легкої атлетики України, почесний президент Харківської обласної федерації легкої атлетики, суддя всесоюзної категорії, національний суддя України з легкої атлетики. За вагомий внесок у розвиток спорту в Україні Микола Олександрович нагороджений: двома Почесними грамотами Кабінету Міністрів України, двома Почесними грамотами Верховної Ради України, чотирма Почесними грамотами Міністерства освіти і науки України, Почесною грамотою Державного комітету молодіжної політики, спорту та туризму України, Почесною грамотою Центрального комітету профспілки працівників культури України, Подякою обласної державної адміністрації. Відзначений пам’ятним нагрудним знаком «За мужество и любовь к Родине. 1941–1945 рр.», двічі нагрудним знаком «Харків’янин року» та медаллю «Ветеран праці». Перелічені нагороди і відзнаки науковець вважає отриманими саме завдяки дружній співпраці професорсько-викладацького та студентського колективу Харківської державної академії фізичної культури. Кредо для М.О. Олійника — «Багато працювати, поважати своїх співробітників і турбуватися за студентську молодь», що ще раз підтверджує відданість справі. Микола Олександрович вдячний своїм рідним за теплоту, яку вони дарують один одному: чарівній дружині Людмилі Михайлівні, сину Владиславу, доньці Анні, невістці Олені та двом прекрасним онукам — Дімі, студенту Юридичної академії імені Ярослава Мудрого, та Олексію, студенту Харківського політехнічного інституту.