Видатний український вчений в галузі матеріалознавства і міцності матеріалів, вивчення їх властивостей, досліджень фізико-хімічних процесів синтезу надтвердих матеріалів. Народився 10 квітня 1932 р. в Києві в родині службовців. Виховувався в інтелігентній сім’ї, де взяв найкращі людські риси характеру та життєвої поведінки. У 1954 р. закінчив з відзнакою Київський політехнічний інститут, одержав диплом інженера-механіка механіко-машинобудівного факультету і був рекомендований до аспірантури. У 1958 р. успішно захистив кандидатську дисертацію. Об’єктом впровадження результатів ди­сертації було вдосконалення конструкції роторів газових турбін. У 1957—1966 рр. працював в Інституті металокераміки та спецсплавів АН УРСР. У 1961—1969 рр. — консультант та завідуючий сектором природничих і технічних наук в апараті ЦК КПУ. У 1975 р. захистив докторську дисертацію з розробки наукових основ підвищення несучої здатності зварних ємностей і трубопроводів при кріогенних температурах, результати знайшли впровадження в космічних апаратах. Працював завідувачем відділу та заступником директора з наукової роботи Інституту проблем міцності АН УРСР (1966—1977). У березні 1977 р. М.В. Новікова обрано директором Інституту надтвердих матеріалів (ІНМ) АН УРСР, який очолює і досьогодні. Під керівниц­твом М.В. Новікова інститут став одним з визнаних авторитетних в світі наукових центрів технологічного перевершення в галузі надвисоких тисків і температур, синтезу нових надтвердих та структурованих матеріалів. Одночасно протягом останніх 23 років також викладає на посаді професора кафедри «Ріжучі інструменти» НТУУ «КПІ». Під керівництвом Миколи Васильовича захищено 15 докторських і 40 кандидатських дисертацій. Миколі Васильовичу належать особисті заслуги у створенні нових напрямків розвитку сучасного матеріалознавства — синтезу крупних високоміцних кристалів алмазу різного кольору, одержання алмазних і алмазоподібних плівок та покриттів з особливими властивостями, високотемпературної кераміки, комп’ютерного матеріалознавства. Проводяться роботи зі створення нової техніки дослід­жень. Особливу увагу в останні роки М.В. Новіков приділяє перспективним напрямкам сучасного матеріалознавства — наноструктурам і нанотехнологіям, смарт- і структурованим матеріалам. М.В. Новіков автор більше 1000 наукових праць, перевиданих в США, Японії, Англії та інших країнах світу, у тому числі 21 монографії і 179 авторських свідоцтв і патентів. Входить до складу редколегій багатьох наукових журналів в Україні та за кордном. Веде активну науково-організаційну і громадську діяльність, представляє інститут і Україну у світових наукових товариствах. Більше 20 років є головою секції Комітету з Державних премій в галузі науки і техніки. Наукова, науково-організаційна і суспільно-громадська діяльність М.В. Новікова відзначена найвищими нагородами СРСР, УРСР, України, зарубіжних країн, зокрема він кавалер ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня, повний кавалер ордену «За заслуги», лауреат премій НАН України ім. Є.О. Патона, ім. І.М. Францевича, має золоту нагороду «За досягнення життя» від Біографічного інституту США та диплом Кембріджського університету за досягнення в освітній діяльності. Микола Васильович любить образотворче мистецтво, класичну українську і світову літературу, поезію, яку він влучно цитує у своїх виступах. Незважаючи на брак часу, він знаходить можливість з сім’єю відвідувати театральні постановки або концерти, захоплюється сучасними інформаційними технологіями і використовує їх у житті.