яскравіший представник закарпатської художньої школи, творчість якого здобула світову славу. Найповніше індивідуальність живописця розкрилася в композиціях, що відтворюють життя і побут села. Народився 1 лютого 1931 р. у с. Ракошино Мукачівського району Закарпатської області в родині землеробів. У 1947 р. після 9-го класу прийнятий на 3-й курс Ужгородського училища прикладного мистецтва. Учень та послідовник видатних митців А. Ерделі, Й. Бокшая, Ф. Манайла, Е. Контратовича. У 1950 р. склав іспити до Львівського інституту прикладного мистецтва, але не зарахований з політичних мотивів. Трудовий шлях почав методистом в обласному будинку народної творчості. З 1951 до 1954 рр. служив у лавах Радянської армії на о. Сахалін, після чого працював в Закарпатських художньо-виробничих майстернях художнього фонду. З 1962 р. — член Спілки художників України, з 1975 р. — заслужений художник України. Упродовж 1964–1991 рр. — у складі керівництва Закарпатської організації Спілки художників України, а з 1996 до 1999 рр. — голова Закарпатської організації. З 1999 до 2003 рр. викладав у коледжі Закарпатського художнього інституту ім. А. Ерделі. Двічі обирався депутатом Ужгородської міської Ради народних депутатів (1984–1987, 1987–1990). Учасник вітчизняних — з 1950 р. та міжнародних — з 1966 р. виставок (Угорщина, Словаччина, Франція, Румунія, Італія, Кіпр, Болгарія), бієнале в Кошиці, Гельсінкі та Венеції. За картинами Володимира Микити можна вивчати історію та етнографію Закарпаття. Багато працює як портретист, передаючи внутрішній стан людини. Останнім часом полюбляє пейзаж та натюрморт, де втілює роздуми про сенс життя. Лауреат світової премії ім. О. Духновича; обласної премії ім. Й. Бокшая-А. Ерделі за твори «На порозі вічного» (1995), «Після купання» (2005), «Зсуви» (2010); премії ім. Тетяни Яб­лонської за досягнення в образотворчому мистецтві (2011). У здобутку — почесна грамота Міністерства культури і туризму України, відзнака Закарпатської обласної ради та обласної держадмінстрації «За розвиток Закарпаття». Почесний громадянин с. Ракошино, м. Ужгорода. Твори Володимира Микити зберігаються у фондах Міністерства культури та мистецтв України, Міністерства культури Росії, Спілки художників України, художніх музеях України, Росії, Литви, Словаччини, Німеччини, Угорщини, Сербії, Венесуели та у приватних колекціях. Крім того, створено авторський музей творчості у маєтку художника. Одружений, має двох доньок, четверо онуків і двох правнуків.