За час 44-річної наукової діяльності Євген Васильович Моісеєнко майже чверть століття досліджував вплив на людину екстремальних умов Антарктики й здійснив медичний супровід 23 команд зимівників на українській станції «Академік Вернадський». Робота виконувалася на базі Національного антарктичного нау­кового центру МОН України та вона становила вагому частину загальних зусиль зі збереження праце­здатності й здоров’я антарктичних зимівників. Він відомий учений з особистим досвідом наукової діяльності в трансконтинентальних морських експедиціях, підводному та гіпербаричному середовищі, умовах високогір’я і гіпобарії, полярних та приполярних широтах. Народився 2 лютого 1950 р. в с. Нескучне Великоновосілківського району Донецької області. У?1967–1973 рр. навчався на лікувальному факультеті Донецького медичного інституту. Трудовий шлях розпочав у 1973?р. лікарем-хірургом. Протягом 1974–1976 рр. проходив військову службу. З 1976 р. Євген Васильович працює в Інституті фізіології імені О.О. Богомольця НАН України, де пройшов шлях від лаборанта до доктора медичних наук. Свою наукову діяльність Є.В. Моісеєнко здійснює за низкою напрямів, серед яких: фізіологія гіпоксичних станів, гіпербарична фізіологія і водолазна медицина, антарктична фізіологія та медицина, психофізіологія і психологія, превентивна медицина й реабілітація, а?також екстремальна фізіологія та медицина. Майже два десятиліття він є науковим керівником медико-фізіологічного напряму Державної цільової науково-технічної програми досліджень в Антарктиці, консультантом цивільних і воєнізованих водолазних підрозділів України; працює як голова центральної водолазно-­лікарської комісії Республіканської клінічної лікарні МОЗ України, а також є професором кафедри біокібернетики і аерокосмічної медицини Національного авіаційного університету та викладачем кафедри авіаційної, морської медицини і психо­фізіології Української військово-медичної академії. Учений брав участь у першій українській антарктичній експедиції на станцію «Академік Вернадський» (1996–1997). Захистив першу в Україні докторську дисертацію, присвячену проблемі адаптації людини до екстремальних умов Антарктики. Євген Васильович є членом ученої ради Інституту фізіології імені О.О. Богомольця НАН України. Представляє Україну в Міжнародному комітеті з питань охорони здоров’я в Антарктиці з 2002 р. та Міжнародному науковому комітеті з антарктичних досліджень із 2014?р. Входить до координаційної ради з питань реабілітації учасників АТО при Комітеті Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, науково-­технічної ради «Антарктика» при МОН України та редакційної ради журналів «Український антарктичний журнал» й «Експедиція». У доробку науковця понад 330 публікацій, зокрема підручники, посібники, методичні рекомендації для студентів ЗВО та патенти. Окрім того, він розробив низку національних інструктивно-норматив­них рекомендацій для збереження здоров’я, працездатності й медичної реабілітації фахівців екстремальних умов діяльності. Вагомість особистого внеску в розвиток вітчизняної науки оцінено державними відзнаками: почесним званням «Заслужений діяч науки і техніки України», подякою Прем’єр-міністра України, орденом «За заслуги» III ступеня. З дружиною Ольгою Іванівною, науковим співробітником Інституту кардіології імені М.Д. Стражеска НАМН України, виховали двох дітей. Мають двох онуків. Життєве кредо Є.В. Моісеєнка: «Vita brevis, ars longa».