Український правник Віктор Оксентійович Кравчук професійно підходить до кожної справи, має чітке бачення шляхів вирішення спорів. Займаючи керівні посади, не лише забезпечив ефективну роботу суддів, а й уважно ставився до потреб і запитів громадян та працівників. Народився 25 липня 1951 р. у с. Гірки Любешівського району Волинської області. Після закінчення Луцького технічного училища № 10 працював слюсарем-складальником на Кременчуцькому автомобільному заводі. Відслужив у лавах Радянської армії. Вищу освіту здобув на юридичному факультеті Львівського державного університету ім. Івана Франка, який закінчив у 1977 р. за спеціальністю «Правознавство». Спочатку виконував обов’язки народного судді Турійського районного суду, невдовзі — старший консультант відділу юстиції, згодом — юрисконсульт Волинського облвиконкому. Упродовж 1981–1986 рр. — інструктор відділу адміністративних органів Волинського обкому партії. З 1986 р. — заступник начальника відділу юстиції Волинського облвиконкому, у 1992–2001 рр. — начальник Волинського обласного управління юстиції. Основним досягненням Вік­тора Оксентійовича є створення — з чистого аркушу — районних, міських відділів юстиції та самостійних відділів виконавчої служби. Ретельно займався підбором кадрів, пошуком приміщень. У 2001 р. був радником з правових питань голови Волинської облдержадміністрації. Упродовж 2002–2012 рр. — голова господарського суду Волинської області, з 2012 р. — суддя. Під керівництвом Віктора Оксентійовича організовано дієву роботу працівників суду, створено належні умови праці, зокрема, прид­бано приміщення та зроблено капітальний ремонт. Віктор Кравчук — один із засновників юридичного факультету Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Голова державних екзаменаційних комісій за спеціальністю «Правознавство» Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, в Луцькому інституті розвитку людини університету «Україна», Міжрегіональній академії управління персоналом (м. Луцьк). Постійно виступає в пресі, член Національної спілки журналістів України. Як керівник державних установ започаткував добру духовну традицію: щороку напередодні 8 жовтня — Дня юриста і 4 червня — Дня господарського суду влаштовувати урочисті богослужіння в усіх християнських храмах області. Брав посильну участь в подіях Революції Гідності у м. Києві. За вагомий особистий внесок у здійснення правосуддя, захист конституційних прав і свобод громадян, високу професійну майстерність нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня (2009), а також орденами «Різдва Христового» III ступеня, Святого Володимира, Святого Миколая. В. Кравчук — «Юрист року» (1997, 1999), «Людина року» (2000), «Професіонал року» Волинської області (2001). Обирався заступником голови Волинської обласної організації Спілки юристів України, з 1998 р. — почесний член спілки. Має чудову родину. Дружина Валентина Теофілівна — вчитель математики. Донька Ірина — доктор наук з державного управління, доцент Національної академії державного управління при Президентові України. Син Віталій — старший науковий співробітник Інституту економічних досліджень та політичних консультацій. Тішать онуки — Ігор та Марія. Життєве кредо: «Суддя — це не професія, а спосіб життя». Улюблений вислів — афоризм давньогрецького мудреця Біанта: «Краще розбирати суперечку між своїми ворогами, ніж між своїми друзями, бо свідомо після цього один з друзів стане ворогом, а один з ворогів — другом».