Видатний вчений у галузі медичної кіберне­тики – Валентин Порфирович Яценко народився на Далекому Сході в сім’ї військовослужбовця 21 травня 1937 р. Служба батька вимагала частих переїздів, тож юнаком він мешкав та навчався в Ленінграді, Сибіру, на Далекому Сході, у Грузії та Вірменії. Згодом родина повернулася в Україну (1951) і подальше життя Валентина Порфировича пов’язане з Україною та Київщиною. У 1954 р. В.П. Яценко вступив на лікувальний факультет Київського медичного інституту ім. О.О. Богомольця. Отримавши диплом, молодий хірург починає працювати в Миронівській районній лікарні Київської області. За короткий час встиг опанувати професію: зробив понад 400 хірургічних операцій, включаючи декілька успішних трансплантацій шкіри при травматичних ушкодженнях, надрукував свою першу наукову роботу. Саме цей досвід дозволив молодому науковцю у вересні 1962 р. перейти до лабораторії консервації та трансплантації органів та тканин Київського НДІ гематології та переливання крові. Розпочалась кропітка дослідницька робота, яка вимагала глибоких знань з морфології. З 1966 р. В.П. Яценко поєднує науково-дослідницьку роботу з викладацькою діяльністю: обирається на посаду асистента кафедри гістології, цитології та ембріології Київського медичного інституту ім. О.О. Богомольця. У 1968 р. захистив кандидатську дисертацію, у 1987 р. — докторську. Під його керівництвом вперше у світі зроблені унікальні операції на зародках, а морфометричні дослідження дозволили встановити закономірності формування реактивних, адаптивних та компенсаторних змін периферійної нервової системи в онтогенезі. У 1987–2003 рр. В.П. Яценко очолював колектив Науково-дослідного лабораторного цент­ру Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, який за 10 років став одним із провідних наукових підрозділів вищих медичних закладів України. У 1992—1994 рр. як проректор з міжнародного співробітництва НМУ ім. О.О. Богомольця був координатором програми партнерства США – Україна, яка завершилася створенням першого в Україні Центру охорони матері та дитини (Київ). У 1995 р. вперше за всю історію існування НАТО доповідав на засіданні Європейської секції аерокосмічної медицини (Бонн, Німеччина) про здобутки українських науковців з цього напрямку. У 1996 р. В.П. Яценко призначили куратором наукового напрямку «Аерокосмічна медицина», метою якого було формування національної та міжнародних космічних програм. У 2001 р. був запрошений на роботу до НТУУ «КПІ» на посаду завідувача кафедри медичної кібернетики та телемедицини і декана міжуніверситетського медико-інженерного факультету. За десять років було створено необхідну матеріально-технічну базу факультету та започатковані нові напрямки медико-інженерних знань. Дійсний член Міжнародної академії інтег­ративної антро­пології, Міжнародної акаде­мії патологів, академік-радник Між­народної академії наук вищої школи, член-кореспондент Академії технологічної кіберне­тики України та Міжнародної академії астронавтики (Париж). В.П. Яценко автор понад 450 наукових праць, серед яких 3 монографії, 12 винаходів. Під його керівництвом підготовлено 2 доктори та 7 кандидатів наук.