Народилася 12 червня 1952 року в с. Білоусівка Сокирянського району Чернівецької області у віруючій родині. У рідному селі закінчила середню школу. Трудову діяльність розпочала у 18-літньому віці, працюючи майстром виробничого навчання в м. Чернівці. Останнє десятиліття очолювала фірму «КНИГИня», яка представляла найбільший асортимент книг, присвячених безмедикаментозному відновленню здоров’я й духовному розвиткові людини.Завдяки християнській вірі, прищепленій їй ще з дитинства, разом з чоловіком, ученим-дослідником академіком Едуардом Олександровичем Гуляєвим провела сотні досліджень, вивчаючи дію молитов, церковних ритуалів та свят. Результати перевершили всі сподівання. Як виявилося, людина є біологічною системою, здатною до самовідновлення, і цього можна навчитися так само, як читати й писати. Природа не створила більшої сили, ніж сила людської думки. А думкою можна зцілювати. Тому кожна людина може вилікувати себе й близьких силою своєї думки. Такі знання, доступні й зрозумілі, необхідні всім людям. Саме цій почесній місії й присвячена діяльність «Школи здоров’я й гармонії академіка Гуляєва», де Феодосія Іванівна — організатор поширення нових знань та методів полярної медицини, засновником якої є її чоловік, доктор енергоінформаційних наук Едуард Олександрович Гуляєв. «Школа здоров’я й гармонії академіка Гуляєва» не заперечує класичної медицини, її діяльність направлена на розкриття людиною здатності до самозцілення та зцілення своїх близьких. Разом з чоловіком професор Гуляєва видала книгу «Исцелить себя — просто!» із популярної серії «Сам себе доктор», у якій розкривається енергетичний устрій людини, пояснюються істинні енергоінформаційні причини різноманітних захворювань та пропонуються ефективні способи біоенергетичного самовідновлення організму і можливості корекції власної долі. Найбільша нагорода для Феодосії Іванівни – реальне одужання людей. Своїм священним обов’язком вона вважає передавати накопичені знання й уміння тим, хто цього потребує. Після закінчення «Школи здоров’я і гармонії» серед учнів не залишається жодної невіруючої людини (хоча до занять у школі були навіть атеїстами). Для Феодосії це є сенсом життя, бо то є найголовнішим у житті людини. Якщо в сім’ї, в державі, особливо у керівництві люди будуть віруючі, духовні, будуть знати, що життя існує після смерті фізичного тіла, то люди будуть жити зовсім по-іншому. Кредо Феодосії Іванівни: «Не роби іншим людям того, чого б не хотіла, аби зробили тобі» та «Чини з іншою людиною так, як хотіла б, щоб чинили з тобою».