Формула людського щастя Олега Олексійовича Грозя складається з можливості займатися улюб­леною справою, самовіддано служити Батьківщині, забезпечувати благополуччя своєї родини. Успіх для нього — це визнання і повага людей. Народився 12 січня 1963 р. у м. Дніпропет­ровську. Шлях до професії міліціонера обрав не одразу, в юні роки хотів стати футболістом. Грав у футбольній команді обласної ДЮСШ, був чемпіоном Дніпропетровської області, України, срібним призером чемпіонату СРСР. Після закінчення школи навчався в Дніпропет­ровському університеті залізничного транс­порту. З 1982 по 1984 рр. проходив службу в Збройних силах. Бажання проявити себе в боротьбі зі злочинністю, становленні справедливості в суспільстві, основні життєві принципи — чесність та законність — привели Олега Олексійовича до міліцейських лав. У 1984 р. розпочав службу в одному з найважливіших оперативних підрозділів УВС Дніпропетровського облвиконкому. Пройшов шлях від рядового співробітника до головного керівника цього підрозділу, зробив великий внесок в розвиток та становлення служби, її матеріально-технічної бази, формування професійного ядра. У 1985–1986 рр. навчався в Ленінградській спеціальній середній школі міліції МВС СРСР, у 1992 р. закінчив Українську академію внут­рішніх справ. Вирішуючи складні і важливі службові питання, О.О. Грозь завжди проявляє високий професіоналізм та компетентність, виключну працездатність та наполегливість, принциповість і відданість своїй справі. Чітка логіка і невгамовний характер, бурхлива енергія та вміння швидко і правильно знаходити рішення, хороші організаторські здібності та здатність направляти підлеглих у вірне русло, гармонійно поєдналися і стали уособленням кращих рис Олега Олексійовича. За багаторічну плідну працю, особистий внесок в удосконалення діяльності органів внутрішніх справ, активну участь у розкритті резонансних злочинів нагороджений Грамотою Кабінету Міністрів України, відзнакою МВС «Почесний знак МВС України», багатьма іншими відомчими відзнаками. Вірною опорою та підтримкою для Олега Олексійовича є три найголовніші в його житті жінки: мама Раїса Андріївна, дружина Лариса та донька Олена. Особливу повагу викликає відданість дитячому захопленню — футболу, який є пристрастю життя О.О. Грозя. У всій своїй багатогранності Олег Олексійович відзначає, що не має життєвого кредо, лише щодня чесно виконує свою роботу.