Ярослав Володимирович Федорин — український політик, науковець, громадський діяч. Стояв біля витоків Народного Руху України. Обіймаючи державні посади, опікувався розвитком науки, створенням сприятливих умов для діяльності вітчизняних підприємців. Народився 1 липня 1955 р. у с. Птича Дубенського району Рівненської області. Вищу освіту здобув на геологічному факультеті Львівського державного університету ім. І. Франка (1977). Продовжив навчання в аспірантурі Інституту геологічних наук Академії наук України, де згодом обіймав посади молодшого, старшого наукового співробітника. Кандидат геолого-мінералогічних наук (1981); доктор фізико-математичних наук (1992), тема дисертації — «Математичне моделювання найдавніших етапів формування Землі» (1992). Автор (співавтор) понад 130 наукових праць, зокрема, 3 монографій, 22 патентів у галузі інформаційних технологій. У 1992 р. Ярослав Володимирович обіймав посаду завідувача відділу науково-технічної стратегії та формування національних програм Державної думи України. З грудня 1992 р. по травень 1993 р. — керівник експертно-аналітичного центру, керівник служби Першого віце-прем’єр-міністра України І. Р. Юхновського. У 1993–1994 рр. — головний спеціаліст відділу з питань науки Кабінету Міністрів України. У 1994–1995 рр. зай­мав керівні посади в бізнес-структурах. Активний учасник Народного Руху України, голова Київської міської організації НРУ, член президії Центрального проводу НРУ, співголова Народно-патріотичного об’єднання «За Україну» (з 2001 р.). Ярослав Володимирович був обраний депутатом Верховної Ради України II та III скликань, член комітетів з питань паливно-енергетичного комплексу, транспорту і зв’язку (1995–1998), паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки (1998–2001), науки і освіти (2001–2002). З 2001 р. — академік Інженерної академії України. У 2000–2002 рр. очолив Партію підтримки вітчизняного товаровиробника (2000–2002), президент «Столичного ділового клубу». У 2002–2004 рр. — радник київського міського голови О. О. Омельченка. Під керівництвом Я. В. Федорина започаткована програма диспетчеризації транспорту та розроблена «Картка киянина». З 2006 р. — генеральний директор концерну «ІТ», до складу якого увійшли наукові, конструкторські та виробничі підприємства, задіяні у розробці та виробництві електронної продукції та пристроїв точної механіки. Під керівництвом Я. В. Федорина виготовлені експериментальні та дослідні зразки цілого ряду портативних електронних пристроїв. Особливу увагу з початком військового конфлікту на Донбасі Ярослав Володимирович приділяє оборонній сфері. Підприємства концерну освоїли випуск електроприводів з рулями та інших пристроїв точної механіки до всіх типів українських ракетних протитанкових комплексів та інших видів ракетної техніки. Випускаються компоненти стрілецького та артилерійського озброєння. В співпраці з партнерами випускаються прилади нічного прицілювання тощо. У вільний час Ярослав Федорин займається спортом. Дружина Олена Євгенівна — підприємець. Син Дмитро — кібернетик, займається системами голосового розпізнавання, налагоджує систему автоматичного стенографування для Верховної Ради України. Онучки — Настя та Вікторія, навчаються в фізико-математичному ліцеї, та маленька Катерина.