Народився 25 червня 1949?р. у Краснодарському краї. У 1966 р. закінчив Зарівську середню школу № 16 та вступив до однорічного технічного училища № 5 у м. Майкоп, після закінчення якого до травня 1968 р. працював оператором на газоконденсатному промислі № 1 виробничого об’єднання «Кубаньгазпром». З 1968 до 1970 рр., як і багато однолітків, служив у лавах Радянської Армії в м. Новосибірськ. Живий розум молодої людини, нестримне бажання навчатися й постійно нарощувати власні знан­ня обумовили вступ М. І. Деркача до Дніпропетровського металургійного інституту у 1970 р. Підсумком сумлінного оволодіння спеціальністю «Економіка та організація металургійної промисловості» став дип­лом з відзнакою та рекомендації вченої ради інституту до вступу в аспірантуру. У той час здібних випуск­ників нерідко запрошували на престижну роботу ще зі студентської лави, так склалося і в житті Миколи Івановича, коли йому запропонували працювати у фінансових структурах Дніпропетровської області. З 1975 до 1983 рр. обіймав посади економіста з державних доходів Червоногвардійського райфінвідділу, старшого економіста відділу фінансування місцевого господарства, заступника начальника відділу доходів Дніпропетровського міськфінвідділу. Вище керівництво відзначило відповідального і грамотного спеціаліста, призначивши його у 1983 р. завідувачем Дніпропетровського обласного фінансового відділу. Відтак М. І. Деркач обирався депутатом обласної ради XX–XХV скликань. У 1985–1992 рр. продовжив працювати на посаді начальника облфін­управління. Від 1992 до 1994 рр. виконував обов’язки заступника голови Дніпропет­ровської обласної державної адміністрації. Вирішуючи складні питання соціально-економічного життя області, Миколі Івановичу вдалося створити чітку систему економічної фінансової взаємодії усіх галузей народногосподарського комплексу. У 1994 році М. І. Деркач розпочав роботу на посаді заступника голови Дніпропетровської обласної ради. Згодом був призначений виконувачем обов’язків голови Дніпропетровської облдержадміністрації. З 1995 до вересня 1997 рр. Микола Іванович її очолював, а потім, до грудня 2001 р., працював першим заступником губернатора. За часів перебування М. І. Деркача на цих посадах завершилось будівництво мосту в Дніп­родзержинську, безперебійно велись роботи по Дніпропетровському метрополітену, у 1996 р. зап­рацював реконструйований аеропорт Дніпропет­ровська, було відкрито новий маршрут швидкісного трамвая № 18, який з’єднав лівобережжя міста з правим берегом Дніпра. Миколі Івановичу, як нікому іншому, властиве вміння з переконливою компетентністю доводити необхідність позитивного розв’язання тієї чи іншої регіо­нальної проблеми. Зокрема, М. І. Деркач оперативно мобілізував сили для ліквідації наслідків зсуву ґрунту на житловому масиві Тополя-1, що трапився 6 червня 1997 р. Микола Іванович особисто керував будівництвом Південного мосту через р. Дніпро. Особлива увага також приділялась будівництву шкіл та лікарень. На період 2002–2004 рр. М. І. Деркача було призначено Надзвичайним і Повноважним Послом України в Литовській Республіці. З 2004 р. – міністр економіки та з питань європейської інтеграції України, член Ради національної безпеки і оборони України. У травні 2005 р. обраний головою Дніпропетровської обласної організації Народної партії. Виваженість та розсудливість Миколи Івановича, вміння працювати з людьми дозволили нормалізувати ситуацію в організації, яку він очолює дотепер. У 2007 р. був обраний депутатом Верховної Ради України VI скликання, голова Комітету з питань бюджету. Микола Деркач отримав почесне звання «Заслужений економіст України», державні нагороди – ордени Дружби народів, «За заслуги» І, II та III ступенів, князя Ярослава Мудрого V ступеня, які засвідчують велику суспільну користь для України. З дружиною Світланою Йосипівною М. І. Деркач виховав доньку Олену. У вільний від роботи час – зустрічі з рідними, читання філософської або історичної літератури, шахи, спорт. Більшої краси, ніж у нас, на думку самого Миколи Івановича, ніде у світі немає.