Фундаментальні праці Вадима Івановича Большакова принесли йому заслужене визнання у світі, а питання чорної металургії, доменного виробництва та механіки машин назавжди стали ключовими у дослідженнях вченого. Народився 3 вересня 1938 р. у Дніпропетровську. На остаточний вибір майбутнього фаху вплинув авторитет дядька – академіка АН УРСР, видатного вченого та педагога Кирила Федоровича Стародубова. За його рекомендацією Вадим Іванович у 1955 р. став студентом Дніпропет­ровського ордена Трудового Червоного Прапора металургійного інституту (ДМетІ), який у 1960 р. закінчив з відзнакою, отримавши кваліфікацію інженера-механіка. Важливу роль у визначенні напряму наукової діяльності відіграла успішна доповідь на підсумковій конференції студентського наукового товариства у 1958 р. на тему «Електричне моделювання механічних систем із пружними зв’язками». Сьогодні В. І. Большаков із вдячністю згадує своїх викладачів, котрі відкрили йому шлях у науку: С. М. Ко­жевніков, О. П. Чекмарьов, Л. І. Цехнович, І. Т. Жердєв, А. В. Праздніков, Д. Б. Вольпер, А. М. Чернишов. У 1959 р. Вадим Іванович разом зі студентами-механіками проходив виробничу практику на металургійних заводах Дніпропетровської області: «Криворіжсталь», заводі ім. Петровського в Дніпропетровську та заводі ім. Дзержинського в Дніпродзержинську. Денний час був присвячений роботі на місцях, а вечірній – теоретичним заняттям з вик­ладачами. За чотири місяці роботи в механічному цеху заводу ім. Дзержинського В. І. Большаков освоїв професію зубофрезерувальника і отримав кваліфікацію зубофрезерувальника 4 розряду. Відтак був переведений до лабораторії механізації та автоматизації доменного виробництва, яка брала активну участь у створенні та освоєнні нових систем контро­лю процесів доменної плавки і роботи обладнання. Досвід, здобутий у ці роки, у подальшому виявився важливою базою для наукової та практичної діяльності Вадима Івановича на металургійних заводах. ДМетІ певним чином допоміг В. І. Большакову і в особистому житті: під час виробничої практики Вадим Іванович краще познайомився зі своєю однокурсницею – Інною Іванівною Богомаз. Після отримання дипломів Вадим Іванович та Інна Іванівна одружилися і розпочали трудове становлення: Інна Іванівна була прийнята асистентом на кафедру графіки ДМетІ, а Вадим Іванович, за рекомендацією члена-кореспондента АН УРСР С. М. Кожевнікова, – до відділу машинознавства Інституту чорної металургії (ІЧМ). У 1966 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Дослідження нелінійних електромеханічних систем приводів прокатних станів з пружними зв’язками на електронних моделях». Упродовж 1966–1968 рр. – молодший науковий співробітник відділу металургійного машинознавства ІЧМ Міністерства чорної металургії СРСР, з 1969 р. – старший науковий співробітник. У 1978 р. В. І. Большаков обійняв посаду завідувача лабораторією машин доменного виробництва відділу металургійного машинознавства. Водночас плідно працював над докторською дисертацією «Синтез обладнання систем завантаження доменних печей, розробка і впровадження раціональних режимів роботи обладнання». Роботу успішно захистив у 1987 р. Наукова діяльність Вадима Івановича нерозривно пов’язана з Інститутом чорної металургії, в якому він послідовно пройшов усі щаблі становлення науковця й організатора науки: у 1988 р. призначений Міністерством чорної металургії СРСР заступником директора Інституту чорної металургії з наукової роботи, з 1992 р., за сумісництвом, завідувач відділу проблем управління машинами і процесами ІЧМ. З 1996 р. – директор Інституту чорної металургії імені З. І. Некрасова НАН України. З квітня 2000 р. є членом-кореспондентом НАН України, а з лютого 2009 р. – академіком за спеціальністю «Металургія чорних металів». В. І. Большаков – представник всесвітньовідомої наукової школи члена-кореспондента АН УРСР С. М. Ко­жевнікова, яка заклала основи динаміки металургійних машин і агрегатів. Безпосередньо з іменем Вадима Большакова пов’язані: розробка моделей нелінійних електромеханічних систем з пружними зв’язками, математичний аналіз розгалужених і замкнутих систем, створення методу систематизації навантажень приводів прокатних станів, розробка теорії захоплення металу на листопрокатних станах і методики дослідження динаміки електромеханічних і гідромеханічних систем приводів машин. Фундаментальний внесок у розвиток металургійної науки зробили праці вченого зі створення наукових основ управління розподілом шихти і газів у доменних печах. Результати цих робіт є основою створення нового обладнання для доменних печей великого обсягу, у тому числі конвеєрних шихтоподач і безконусних завантажувальних пристроїв. Професор Большаков В. І. створив власну наукову школу з механіки металургійних машин та управління завантаженням і ходом доменних печей, очолює відділ технологічного обладнання та систем управління ІЧМ. Йому належать розробки методичних основ розрахунку динамічних навантажень і пропускної здатності технологічних ліній. Під керівництвом нау­ковця на базі досліджень металургійних агрегатів розроблені і впроваджені нові режими управління технологічними процесами доменного виробництва на двох найбільших у світі доменних печах – ДП-9 «Криворіжсталі» і ДП-5 ВАТ «Сєверсталь»; доменній печі № 6 Новолипецького меткомбінату; реконструйованих з установкою безконусних завантажувальних пристроїв доменних печах № 6 та № 4 «Криворіжсталі», № 2 Карагандинського меткомбінату, ДП-5 «Запоріжсталі», доменних печах № 1, 2, 3 Західно-Cибірского меткомбінату, ДП-3 «Азовсталі». У 2002 р. Інститут чорної металургії відвідав президент НАН України Б. Є. Патон, який у своєму виступі після ознайомлення з роботою закладу, високо відзначив наукову діяльність учених з розробки та реалізації нових металургійних технологій, обладнання та систем управління, продуктивну роботу керівництва з організації наукових досліджень, цільову підготовку наукових кадрів та забезпечення життєдіяльності установи. Багаторічний досвід та високий авторитет В. І. Большакова нерозривно пов’язані з активною участю в атестації наукових кадрів: з 1991 р. є членом спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських і докторських дисертацій при Національній металургійній академії України і головою цієї ж ради при Інституті чорної металургії. Під його керівництвом підготовлено та захищено 7 докторських та 6 кандидатських дисертацій. За участі Вадима Івановича у 2002 р. разом з Національною металургійною академією України створено факультет підготовки магістрів для роботи в НДІ і ВНЗ. Упродовж 2003–2012 рр. вчений за сумісництвом очолював кафедру «Машини і агрегати металургійного виробництва» НМетАУ. За сумлінну працю та вагомий внесок у розвиток навчального закладу у 2008 р. В. І. Большаков був нагороджений знаком пошани Національної металургійної академії України I ступеня «За заслуги перед академією». Результати наукової діяльності академіка В. І. Боль­шакова висвітлено у 18 монографіях, більш ніж 970 наукових статтях у провідних металургійних журналах і збірниках праць. Отримано 108 авторських свідоцтв та патентів на винаходи. Вадим Іванович був співкерівником створення концепції та підготовки Державної програми розвитку чорної металургії. У 1996 р. В. І. Большаков обраний членом бюро Відділення фізико-технічних проблем матеріало­знавства НАН України. Будучи членом бюро Придніпровського наукового центру НАН України, ініціював створення і очолив секцію «Металургія» з метою підвищення ролі науки у розробці та реалізації ефективної регіональної політики в металургійній галузі. У 2001 р. В. І. Большаков обраний президентом Асоціації наукових організацій гірничо-металургійного комплексу України «НАПРО», діяльність якої спрямована на об’єднання зусиль, координацію дій і захист інтересів науково-дослідних і проектно-конструкторських інститутів галузі. В. І. Большаков бере активну участь у роботі Жовтневої районної ради та Дніпропетровської облдержадміністрації, виступає з доповідями на нарадах з питань розвитку промисловості, науки та освіти району та області. Громадська діяльність Вадима Івановича спрямована на сприяння розвитку фундаментальних і прикладних досліджень у галузі металургії, забезпечення інноваційного розвитку гірничо-металургійного комплексу України, використання високо­ефективних наукових розробок вітчизняних вчених, збереження інтелектуального і наукового потенціалу України. За високі досягнення?– високі нагороди: лауреат премії Кабінету Міністрів Казахстану, премії імені З. І. Не­красова, премій Міжнародної інженерної академії імені К. Ф. Стародубова та імені Б. Є. Патона. Заслужений діяч науки і техніки України, заслужений інженер Росії. Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, відзнаками президії НАН України «За наукові досягнення» та «За професійні здобутки», почесною грамотою президії НАН України за багаторічну плідну працю, високі досягнення у професійній діяльності, особистий внесок у розвиток провідного академічного науково-дослідного центру вітчизняної металургії. Життєве кредо В. І. Большакова: «Кінцева мета фундаментальних наукових досліджень та розробок – ефективна реалізація їх результатів у промисловості».