Народився 16 грудня 1953 р. у с. Недра Баришівського району Київської області. У 1976 р. закінчив фізичний факультет Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка. Професійний шлях почав вчителем фізики у Денисівській восьмирічній школі на Київщині. З 1979 р. Олександр Бочечка працює в Інституті надтвердих матеріалів АН УРСР (нині —Інститут надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля НАН України). Пройшов шлях від інженера до провідного наукового співробітника (2003–2012), завідувача відділу (2012–2015), а з 2015 р. — заступник директора інституту з наукової роботи. У 1987 р. захистив кандидатську дисертацію «Спікання заготовок для волок з алмазних мікропорошків в присутності металічної фази при високих статичних тисках», а у 2002 р. докторську — ?«Наукові основи спікання композитів на основі алмазу при високому тиску». У колі наукових інтересів дослідження умов і механізмів одержання під високим тиском полікристалічних та композиційних надтвердих матеріалів на основі алмазу, а також процесів формування наноструктури в алмазних полікристалічних та композиційних матеріалах, що поєднують високу твердість, міцність, зносостійкість і термостійкість. Олександр Бочечка виявив закономірності впливу тиску, температури, активуючих добавок, газового середовища, вакуумної обробки на процеси ущільнення алмазних порошків різної дисперсності, формування структури та фізико­-механічних властивостей полікристалів і композитів на їх основі. Науково обґрунтував концепцію створення композитів на основі алмазу шляхом активованого спікання алмазних порошків і формування в одержуваних полікристалах структурних елементів із високим рівнем дисперсності та реалізував її основні положення при реакційному спіканні алмазу з кремнієм, є співавтором розробки та впровадження у виробництво термостійкого алмазного композиційного матеріалу АКТМ. Створив науково-­технологічні основи одержання композиту алмаз-SiC інструментального призначення, яке здійснюється в апаратах високого тиску за рахунок просочування пресовки алмазного порошку рідиною кремній-вуглець, що формується з вихідної суміші порошків кремнію, графіту та алмазного нанопорошку. Один з розробників способу одержання нанокомпозиту алмаз — карбід вольфраму шляхом спікання в умовах високого тиску та температури алмазних нанопорошків статичного та детонаційного синтезу з добавками наночастинок вольфраму. В результаті взаємодії алмазу з вольфрамом в процесі спікання в проміжках між алмазними наночастинками утворюються наночастинки карбіду вольфраму, хімічно зв’язані з алмазними. В композиті поєднуються високі твердість, тріщиностійкість та термостабільність. Науковий доробок складає 230 публікацій, з них 3 монографії (у співавторстві), 13 авторських свідоцтв і патентів. Під керівництвом доктора наук О.О. Бочечки захищено 2 кандидатські та 1 докторську дисертації. Почесний донор України. Член профспілкового комітету науково-­технологічного алмазного концерну «АЛКОН» НАН України (2006–2015). Дружина Валентина Степанівна Гаврилова — молодший науковий співробітник Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля НАН України, син Сергій— вчитель української мови та літератури. Улюблений вислів: «Коли в руках чогось не маєш, то не кажи, що вже твоє. Що буде — ти того не знаєш, утратиш може і своє!» (І.П. Котляревський).
Oleksandr O. Bochechka
DSc (Engineering), Senior Researcher.

Deputy Director on Research, the V. Bakul Institute for Superhard Materials, the NAS of Ukraine. Fields of research: the conditions and mechanisms for obtaining high-pressure polycrystalline and composite superhard materials based on diamonds; the processes of nanostructure forming in diamond polycrystalline and composite materials.